П. Карманский. Нет, ты невинна

Нет, ты свята, безгневна и невинна,
Ты непорочна, как роса на цвете.
Ты мне была, как солнце на рассвете,
Как райские напевы херувима.

А я ,невидный, посягнул рукою,
На ореол мадонны возрожденья...
И ты исчезла,как полночное виденье,
А я остался с вечною тоскою.

Я слышу шелест крыл твоих пречистых,
Забыть тебя-превыше пониманья.
Я словно Каин на путях тернистых,
А сердце точит вечное страданье.

***
Ні, ти  невинна!  Ти  свята  без  плями, 
Ти  непорочна,  як  роса  на  цвіті. 
Булась  для  мене  сонцем  на  розсвіті 
І  херувимом  з  райськими  піснями. 
А  я,  небачний,  посягнув  рукою 
По  авреолю  чистої  мадонни… 
І  ти  розплилась,  як  видіння  сонне, 
А  я  остався  з  вічною  тоскою. 
Скрізь  чую  шелест  крил  твоїх  пречистих 
Й  ніяк  не  в  силі  тебе  призабути. 
Снуюсь,  як  Каїн,  по  шляхах  тернистих, 
А  серце  точить  вічний  біль  покути.