1. Тоскливый век и 2. Алиса Из М. Метелецкой

Как после хвори одинок,
Застывший двор в деревьях голых…
И только лишь голодный голубь
Отважно, не жалея ног,

Всё ищет, меряя асфальт,
Кусочек хлеба, крошку либо…
А я пишу свои верлибры
Под дождевой тоскливый альт…

Измучила шальная боль,
Нацеленная прямо в душу…
И от отчаянья недужно,
Такая мрачная юдоль.

Тоскливый век, пропащий край,
Уже неверующий в рай…
    23.112021

Маргарита Метелецкая
http://stihi.ru/2021/11/22/8723
Самотній, як після хвороб,
Застиглий двір в деревах голих...
І тільки зголоднілий голуб
Не полишає марних спроб -

Відважно міряє асфальт,
Чекаючи на крихту хліба...
А я - пишу свої верлібри
Під дощику холодний альт...

Знесилив очманілий біль,
Націлений ув око духа...
І скрізь - зневага відчайдуха -
А що побачиш, далебі, -

Змарнілий вік...Пропащий край,
Уже невіруючий в Рай...


Алиса, сложить как мне сказки?
Я жажду хоть чуточку ласки!
Ведь так нестерпимо болит,
Как будто в душе лишь ковид

В дарованной Господом хате
И в память внезапно накатит…
И в каждый, мной прожитый, миг –
Лишь грех в бедном сердце щемит.

Обескровлена, будто стигматы,
Открываются горя утраты…
И в моём одиночестве вновь
Призываю Господню Любовь

Как высокую Господа волю,
Что излечит все горькие боли.
   25.11.2021
   
Маргарита
http://stihi.ru/2021/11/24/5619
   Алісо, навчи мене казки?! -
   Вимолюю дрібочку ласки,
   Бо вже тільки з болем впритул...
   І б'є мій духовний намул

   В дарованій Господом хатці -
   У в кожній приборканій згадці,
   У кожну згорьовану мить -
   Лиш гріх в біднім серці щемить...

   Знекровлюють, наче стигмати,
   Минулого прикрості й втрати...
   І в скойці самотності знов
   Я кличу горішню Любов
 
   Як істинну Господа волю,
   Що спинить всі повені болю...