Іван Бунін Самотність
І вітер, і дощ, темрява
Над холодной пустелей води.
Життя тут у літку бува,
До весни спорожніли сади.
Я на дачі один. Вже нудно
За мольбертом, і дме у вікно.
Вчора ти присутня була,
Та тобі став обридним вже я.
Під вечір ця думка прийшла:
«Неодмінно це жінка твоя….»
Прощавай! Якось будь до весни
Проживу іноком - без жони …
Сьогодні пливуть з вітерецем
Ті ж хмарини - гряда за грядой
Біля ґанку твій слід під дощем
Розплився і наливсь весь водой.
Боляче бачити самому
Каламутну вечірнюю млу.
Я крикнув у слід казна-що:
«Повернися, я ж родич твій вже!»
Геть для жінки колишнє ніщо:
Разлюбила - і їй байдуже.
Що ж! Камін затопив, напився…
Непогано б придбати десь пса.
Иван Бунин Одиночество На украинском
© Copyright: Николай Андреевич Гардба, 2021
Свидетельство о публикации №121090900870
Свидетельство о публикации №121090900870
Рецензии
Что ж! Камин затоплю, буду пить...
Хорошо бы собаку купить...
Лучше Бунина это стихотворение никто не читал. Голос, как эхо из колодца.
Сергей Костромитин 09.09.2021 15:32 • Заявить о нарушении
Хорошо бы собаку купить...
Лучше Бунина это стихотворение никто не читал. Голос, как эхо из колодца.
Сергей Костромитин 09.09.2021 15:32 • Заявить о нарушении