"ВЕСЕЛКА"
У двадцять років немовлятком знову
Через оту німоту стала я.
Біль та думки - уся моя сім'я.
А більше з ким же тут почнеш розмову?
Питаю, кличу з-за Дніпра діброву:
Скажи мені, далека, ти чия?
Чом не несе блакитна течія
Менi зелену пісню колискову?
Та раптом рота затуля кулак
Німеччини: мовляв, іще не так
Заробиш! Пам'ятай: ані півслова!
Крізь сльози я дивлюсь: у темний льох
Ввійшла веселка... Мамо! Рідна мово,
Ще світ почує нас! Бо ми - удвох!
"Мандрiвники". Сонети. 1965 р.
Веселка
© Copyright: Павел Панченко, 2021
Свидетельство о публикации №121080402350
Свидетельство о публикации №121080402350
Рецензии