Леся

Павел Панченко (1907-1994)

"ЛЕСЯ"

Така вже тендітна була, тонкорука,
Все ж камінь найтяжчий на гору несла.
Хоч падали перли гарячі з чола,
Та захват відбився в очах, а не мука.

Як ношу ронила — земля аж гула!
Всі слухали: що там, під хмарами, грюка?
В розколину хутко ховалась гадюка,
Йшла месниця знов - до оселi орла.

Ось, ось вже вершина... Край прірви як стане, -
Нема вам на світі рятунку, тирани!..
Та впала в знемозі, слабка і гнучка...

Той камінь надгробком їй став незабутнім,
Ті перли піснями з'явились в майбутнім.
В піснях - України велика дочка.

"Мандрiвники". Сонети. 1965 р.


Рецензии