Христо Граматиков Тени

„СЕНКИ” („ТЕНИ”)
Христо Граматиков (1947-2013 г.)
                Болгарские поэты
                Переводы: Христо Граматиков, Петр Голубков


Христо Граматиков
ТЕНИ (перевод с болгарского языка на русский язык: Христо Граматиков)
 
* * *
Еще в детстве
Выучил я весь алфавит
Разлуки.
 
* * *
Высыхают раскрытыми
Смоковницы –
Глаза лета.
 
* * *
Солнечный круг
Пересекает птица
Простреленная.
 
* * *
Поглощает песок
Волны,
Целовавшие Итаку.
 
* * *
Полуночный полдень
Губит тени.
Луна огромная.

* * *
Твое присутствие
Удар кинжалом
Подкашивает ноги.
 
* * *
В душе моей спокойно и зелено,
Когда мне снилась ты.
И разбудили.
      
* * *
Почему ж я не трава?
Чтоб ты по мне ступала!
Куда ж ведет дорога эта?
 
* * *
Влетает птица в мой полдень,
И я вмуровываю тень ее
В мой храм.
 
* * *
Перекрещенные судьбы
На замолкшем евангелии кровати.
Старейшая клятва. Нежный сон.
 
* * *
В едино слитые! И навсегда!
Далекие миры. Вселенные...
А сколько боли остается в нас.
 
* * *
Лишь день без тебя –
И я себя не узнаю.
А тысячи нас ожидают. Пропасть.
 
* * *
Внутри я весь похож на рану.
От любви.
День догорает. Осень.
 
* * *
Закрываю глаза – и бескрылая память
В моей душе алмазы роет.
На улице дождь. Когда я жил?
 
* * *
Раскалывает утро колокольный звон
И сердца наши, полные любовью,
Когда уходим.


Христо Граматиков
ТІНІ (перевод на украинский язык: Петр Голубков)

* * *
Ще в дитинстві
Вивчив я весь алфавіт
Розлуки.

* * *
Висихають розкритими
Смоковниці –
Очі літа.

* * *
Сонячне коло
Перетинає птах
Прострелений.

* * *
Поглинає пісок
Хвилі,
Що цілували Ітаку.

* * *
Опівнічний полудень
Губить тіні.
Місяць величезний.

* * *
Твоя присутність
Удар кинджалом
Підкошує ноги.

* * *
В душі моїй спокійно і зелено,
Коли мені снилася ти.
І розбудили.

* * *
Чому ж я не трава?
Щоб ти на мене ступала!
Куди ж веде дорога ця?

* * *
Влітає птах в мій полудень,
І я вмуровую тінь його
У мій храм.

* * *
Перехрещені долі
На замовкшому євангелії ліжка.
Найстарша клятва. Ніжний сон.

* * *
В єдине злиті! Та назавжди!
Далекі світи. Всесвіти...
А скільки болю залишається в нас.

* * *
Лише день без тебе –
І я себе не впізнаю.
А тисячі нас очікують. Прірва.

* * *
Всередині я весь схожий на рану.
Від любові.
День догорає. Осінь.

* * *
Закриваю очі – і безкрила пам'ять
В моїй душі алмази риє.
На вулиці дощ. Коли я жив?

* * *
Розколює ранок дзвін
І серця наші, повні любов'ю,
Коли йдемо.