Memento mori! с укр

Вороний Микола.
*
ДивчИна-сердце ! Словно лепестковый цвет,
Ты на миру пылаешь красотою,
Кто раз тебя узрит, забудет целый свет,
И полетит вослед, вдогонку за тобою.

Но знай: твоя краса воздушна, как туман,
Пройдут года , и что ж ? Погаснут очи-зори,
Поблекнет личико, согнётся гордый стан,
Исчезнет даже тень красы...
Memento  mori! 

А нынче мир покажется волшебным,
Он манит и несёт-загадкой лёгких крыл...
Но вот наступит час и знанием душевным,
Развеется туман и твой сердечный пыл.

Обманет жизнь,
Печаль войдёт в твой дом,
И ты склонишься в гОре,
Предстанешь вдруг чужой на празднике земном,
И ты на склоне лет...
Memento  mori!
*
MEMENTO MORI!

Дівчино-серденько!  Ти  мов  рожевий  цвіт 
Напрочуд  кожному  пишаєшься  красою. 
Хто  раз  тебе  уздрить,  забуде  цілий  світ 
І  мимохіть  услід  полине  за  тобою. 
Та  знай:  краса  твоя  непевна,  як  туман. 
Минуть  літа,  і  що  ж?  Погаснуть  очі-зорі, 
Змарніє  личенько,  зігнеться  пишний  стан 
І  зникне  навіть  тінь  краси… 
Memento  mori! 

Тепер  тобі  весь  світ  здається  чарівним, 
Він  манить,  зваблює  —  таємний  та  чудовий… 
Але  настане  час,  і  досвідом  тяжким 
Розвіється  украй  твій  запал  поверховий; 
Прибави  світові  обернуться  у  дим 
І,  зраджена  життям,  ти  схилишся  у  горі, 
Що  марно  вік  минув  на  бенкеті  гучнім 
І  ти  на  заході  життя… 
Memento  mori!
* 
1899