Ночь Италии подкралась..

Олесь Александр.
*
(1878-1944)

Ночь Италии подкралась,
Разливая терпкий чад,
Дальним эхом отзывалась
Флорентийских серенад.

Море ластится волною,
В тёмном блеске амальгам,
Что-то страстное, хмельное
Расточая берегам.

...Не заснула, сны витали,
Отворила двери в сад:
Тело, душу обнимали
Волны нежных серенад.

Стрелы лунные сбирала,
Ночь, мотая их в клубок,
Словно тень живая пала,
На крылечко, на порог.

Словно тень ломает руки,
Будто страждет, как жива,
Передать желая муки,
Силясь повторить слова.
........................
Море медленно воркует,
Набегая пеной вод,
Кто милует, кто целует,-
Ночь хмельная бережёт.

***
Італійська  ніч  підкралась...
*
Італійська  ніч  підкралась, 
Розлила  солодкий  чад; 
Десь  здаля  луна  озвалась 
Флорентійських  серенад. 

Марить  море  Середземне, 
Ледве  лащить  береги… 
Щось  жагуче,  щось  таємне 
Палко  диха  навкруги. 

…Не  заснула,  сни  не  снились, 
Одчинила  двері  в  сад: 
В  тіло,  в  душу  покотились 
Срібні  хвилі  серенад. 

Ніч  проміння  позбирала 
І  змотала  у  клубок… 
Наче  тінь  жива  упала 
Біля  ґанку  у  куток. 

Наче  тінь  ламає  руки, 
І  страждає,  як  жива, 
І  розказує  про  муки, 
І  пригадує  слова. 
…………………… 
Тихо  море  щось  воркує, 
Ледве  лащить  береги… 
Хтось  милує,  хтось  цілує… 
Ніч  вартує  навкруги. 
 *
1913 
(Джерело:Бібліотека  Кошового  Писаря).