Лина Костенко. Доборолись

Доборолись мы, доорались,
перессорились – не остыть,
Украина,  тебе случалось ли
независимой миг побыть?

От оков, что вздохнуть мешают?
От копыт, что по сердцу бьют?
От чужих, что тебя скупают?
От своих, что тебя продают?

Население! Нация!  Массы!
Что вчера, что сейчас, что вдали
украинского ада гримасы,
допекли вы меня. Допекли!
 
Безголово, разбито, недожито,
что ни век, то в костер и угар –
да спалил бы всё это ничтожество
украинского ада пожар!


Ліна Костенко. Доборолися

Доборолися, добалакалися,
досварилися, аж гримить.
Україно, чи ти була колись
незалежною, хоч на мить

Від кайданів, що волю сковують?
Від копит, що у душу б'ють?
Від чужих, що тебе скуповують?
І своїх, що тебе продають?

Популяція! Нація! Маси!
І сьогодні, і вчора, й колись
українського пекла гримаси
упеклися мені. Упеклись!

Весь цей розбрат, і рейвах, і ремство,
і віки безголів'я вдогонь, -
хай він спалить усе це нікчемство,
українського пекла вогонь!