Я на пам ять залишу безсоння...
Я на пам'ять залишу безсоння,
Тугу сумну та зоряну тишу,
Як дихання, цілунки на скронях,
Та усмішку, що Місяць полишив.
Ох, цей Місяць ... який же лукавий -
Поглядав наче нас він не баче...
А ще ... може згадаєш той млявий
Віршів сумнів за північ тим паче.
... Та й забудь, що тобі залишила ...
Хай душа твоя смути не має …
Моє серце занадто тремтіло:
Чи для тебе - я тільки не знаю…
---------------------
Я на память тебе оставлю бессонницу…
Светлана Пахальчук
Я на память тебе оставлю бессонницу
И тоску непонятную по звёздным мирам.
Да ещё, может быть, невзначай запомнится,
Что Луна по ночам улыбалась нам.
О, Луна… как лукавая кумушка-сводница –
Вечно делала вид, будто ей – не до нас…
А ещё… ну чуть-чуть пусть тебе запомнится
Маета над стихами в полночный час.
…А потом – всё забудь, что тебе оставила…
Пусть душа твоя ни о чём не тревожится…
Пусть, как раньше, живётся тебе «по правилам».
Только вот... не знаю… «по-прежнему» – сможется ль…
Свидетельство о публикации №121040808205