Минувшее...

Минуле...
Веточка Вишни

Минуле стукало в вікно.
Просилося.
Тужило, плакало воно -
Журилося.
А я була така Довірлива...
І знов минулому Повірила.
 
Душа-метелик.Крильця зламані.
Все знову оживає в пам"яті...

Майбутнього немає.Гірко так...

Воно в мені згоріло зіркою...

Минувшее стучит в окно
подругой лучшею.
Аукает в ночи оно
душой заблудшею

и сердце рвётся на куски
от жалости –
не отпускай, впусти, впусти...
впусти, пожалуйста,
Прости...

И вновь душа в слезах и замяти,
без будущего...
Боль в глазах и в памяти
на сердце раной запеклась.

Вечерней зорькою
от слёз душа опять зашлась
полынью горькою.


Рецензии