Зинаида Миркина. Что значит я? Рус. Бел
Камин из пня. Костер -- пещера.
Жар мягкий в воздухе ночном.
Углей мерцающих химеры
И шепот ветра ни о чем.
И шепот ветра, шорох бездны...
Так неужели вечность -- мгла?
Так неужели я исчезну,
Уйду совсем, сгорю до тла?..
И будет свет мерцать, змеиться,
В безмолвьи красном жар тая,
И будет вечер, будут лица,
И будет лес, --
А я?.. а я?..
Сгоревший уголь, пепла груда --
И тишь вокруг, и тишь в крови...
А я тогда себя забуду,
Совсем забуду, как в любви.
Когда вся тяжесть -- пух лебяжий,
Не давит больше плоть моя;
Когда душа уже не скажет,
Не всхлипнет вдруг: "А я? А я?"
ШТО ЗНАЧЫЦЬ "Я"?
***
Камін з пня. Вогнішча - пячора веры.
Жар мяккі ў паветры начным.
Вуглёў мігатлівых хімеры
І шэпт ветра ні пра што з ім.
І шэпт ветра, шоргат бездані...
Так няўжо вечнасць - імга?
Так няўжо я знікну,
Сыду зусім, згару да тла, га?..
І будзе святло мігацець, віцца,
Маўчання чырвоны жар утойваючы,
І будзе вечар, будуць твары сницца,
І будзе лес, --
А я?.. а я?..
Згарэлы вугаль, попелу груда -
І ціша вакол, і ціша ў крыві...
А я тады сябе забуду,
Зусім забуду, як у любві.
Калі ўвесь цяжар - пух лебядзіны,
Не душыць больш цела маё;
Калі душа ўжо не скажа любимы,
Не ўсхліпне раптам: "А я? А я? Усё!"
Перевёл Максим Троянович
Свидетельство о публикации №121030302375