Зинаида Миркина. Что значит я? Рус. Бел

    ***
   Камин из пня. Костер -- пещера.
   Жар мягкий в воздухе ночном.
   Углей мерцающих химеры
   И шепот ветра ни о чем.
 
   И шепот ветра, шорох бездны...
   Так неужели вечность -- мгла?
   Так неужели я исчезну,
   Уйду совсем, сгорю до тла?..
 
   И будет свет мерцать, змеиться,
   В безмолвьи красном жар тая,
   И будет вечер, будут лица,
   И будет лес, --
   А я?.. а я?..
 
 
   Сгоревший уголь, пепла груда --
   И тишь вокруг, и тишь в крови...
   А я тогда себя забуду,
   Совсем забуду, как в любви.
 
   Когда вся тяжесть -- пух лебяжий,
   Не давит больше плоть моя;
   Когда душа уже не скажет,
   Не всхлипнет вдруг: "А я? А я?"



ШТО ЗНАЧЫЦЬ "Я"?
 
   ***
   Камін з пня. Вогнішча - пячора веры.
   Жар мяккі ў паветры начным.
   Вуглёў мігатлівых хімеры
   І шэпт ветра ні пра што з ім.
 
   І шэпт ветра, шоргат бездані...
   Так няўжо вечнасць - імга?
   Так няўжо я знікну,
   Сыду зусім, згару да тла, га?..
 
   І будзе святло мігацець, віцца,
   Маўчання чырвоны жар утойваючы,
   І будзе вечар, будуць твары сницца,
   І будзе лес, --
   А я?.. а я?..
 
 
   Згарэлы вугаль, попелу груда -
   І ціша вакол, і ціша ў крыві...
   А я тады сябе забуду,
   Зусім забуду, як у любві.
 
   Калі ўвесь цяжар - пух лебядзіны,
   Не душыць больш цела маё;
   Калі душа ўжо не скажа любимы,
   Не ўсхліпне раптам: "А я? А я? Усё!"

    Перевёл Максим Троянович


Рецензии