Владимир Бордюгов. Кувшин. Рус. Бел

Кто-то старый кувшин
        положил у подножия гор,
И шипящий поток
        его бережно обнял за плечи,
И, застряв меж камнями,
        покорно приняв приговор,
Обожжённою глиной
        не мог он потоку перечить.

Через рану в него
        попадала, кипела вода,
Через горло пошла,
        изливаясь струёй водопада.
Он дышал полной грудью,
        стоял, как в дозоре солдат,
Как хранитель ручья
        ледяного предгорного града.

И текла из него
        голубая живая вода,
Холодила его
        загрубелые тёмные губы,
Он подвальные
        кислые ви`на забыл навсегда,
И смотрел на орлов,
        слушал гор отдалённые трубы…

Гарлач
 
Хтосьці стары гарлач
        пакинуў ля падножжа гор,
І шыпячы струмень
        яго асцярожна абняў за плечы,
І, затрымаўшыся паміж камянямі,
        пакорліва прыняўшы прысуд,
Абпаленаю глінай
        не мог ён струменям спрачацца.

Праз рану ў яго
        трапляла, кіпела вада,
Праз горла пахабная,
        праліваючыся бруёй вадаспаду.
Ён дыхаў поўнымі грудзьмі,
        стаяў, як у дазоры салдат,
Як захавальнік раўчука
        ледзянога перадгорнага граду.

І цякла з яго
        блакітная жывая вада,
Халадзіла яго
        загрубелыя цёмныя вусны,
Ён склепа
        кіслыя ві`ны забыўся назаўжды,
І глядзеў на арлоў,
        слухаў гор далёкія гукі спакусна…

   Построчный перевод на белорусский язык Максим Троянович


Рецензии