Василий Эллан-Блакитный. 2

Василий Эллан-Блакитный.

(1894-1925г.)

Старовинний цілують рояль...
*

Снова старый целуют рояль,
Эти тонкие бледные руки,
Смутный вечер-предвестье разлуки,
И поселится в сердце печаль,
Зарыдать бы теперь, зарыдать бы,
Как рыдает рояль.

Вновь эллегии разум туманят,
Словно капли любовной отравы
Льются звуки, ласкают и ранят,

Ах, как эта истома стара,

Эти звуки-тягучи, лукавы,
Что за вечер, ах, что за игра !

*

Старовинний цілують рояль
Білі, тонко-стрункі рученята…
Сивий морок зловісно насовує в хату…
Серце стис невимовний, розпачливий жаль…
Заридати б тепер! Заридати,
Як ридає рояль…

Елегійний ноктюрн завмирає
У отруйнім екстазі кохання…
Тихі звуки і пестять, і ранять…
А байдужість солодка ляга, як гора,
На безсиле думок поривання.
Ах, цей вечір…Ця гра!..

1913 г.


Рецензии