Леся Украинка. Цикл Мелодии. Перевод

Леся Українка. Цикл «Мелодії»/ Леся Українка. Цикл «Мелодии» (рус. пер.)


Попробовала отойти от буквализма в переводах, потому что хорошие переводы, очень близкие к оригиналу, уже видела. Думала за счет небуквализма несколько выиграть, сохраняя впечатление, которое не передается словом. Тексты оригиналов в авторской редакции 1904 г.

Оригиналы и мои переводы чередуются.


1.

Нічка темна і тиха була.
Я стояла, мій друже, з тобою;
Я дивилась на тебе з журбою,
Нічка темна і тиха була…

Вітер сумно зітхав у саду.
Ти співав, я мовчазна сиділа,
Пісня в серці у мене бриніла;
Вітер сумно зітхав у саду…

Спалахнула далека зірниця.
Ох, яка мене туга взяла!
Серце гострим ножем пройняла…
Спалахнула далека зірниця…


1.

Помню, ночь — тишь да темень была.
Мы с тобой, моим другом гуляли;
Я на друга смотрела в печали,
Помню, ночь — тишь да темень была…

Ветер грустные вздохи ронял.
Ты все пел, я же петь не решалась,
Хоть в душе моей песня рождалась;
Ветер грустные вздохи ронял…

И сверкнула зарница далеко.
Резанула печалью такой!
Как с ножом, да по сердцу — рукой…
И сверкнула зарница далеко…

Перевод 26.02.2016



2.

Не співайте мені сеї пісні,
Не вражайте серденька мого!
Легким сном спить мій жаль у серденьку,
Нащо співом будити його?

Ви не знаєте, що я гадаю,
Як сиджу я мовчазна, бліда.
То ж тоді в мене в серці глибоко
Сяя пісня сумная рида!


2.

Не пойте! Мне не надо этой песни!
Зачем опять ножом по сердцу бить?
В нем легкий сон печаль мою покоит,
Не нужно боли пением будить!

Что вам известно о моем молчанье?
Вам кажется, забылась только я,
Но эту песню чувствую я в сердце,
И песня горько плачет, не щадя!

Перевод 26.02.2016



3.

Горить моє серце, його запалила
Гарячая іскра палкого жалю.
Чому ж я не плачу? Рясними сльозами
Чому я страшного вогню не заллю?

Душа моя плаче, душа моя рветься,
Та сльози не ринуть потоком буйним,
Мені до очей не доходять ті сльози
Бо сушить їх туга вогнем запальним.

Хотіла б я вийти у чистеє поле,
Припасти лицем до сирої землі,
І так заридати, щоб зорі почули,
Щоб люди вжахнулись на сльози мої.



3.

Горит мое сердце, горит оно скорбью,
Скорбь — жаркая искра, сжигает меня.
Так что же не плачу? Слезами без счета
Жестокого я не смиряю огня?

Хоть плачет душа моя, плачет и рвется,
Но нет слез потока, рожденного ей.
Хоть слезы родятся, до глаз не доходят —
Велик огонь скорби, их сушит скорей.

О, если бы выйти мне в чистое поле,
Упасть мне на землю сырую - и там
Рыдала бы так, чтобы вздрогнули звезды,
А люди, слыхав, ужаснулись слезам.

Перевод 26.02.2016



4.

Знов весна і знов надії
В серці хворім оживають,
Знов мене колишуть мрії,
Сни про щастя навівають.

Весно красна! любі мрії!
Сни мої щасливі!
Я люблю вас, хоч і знаю,
Що ви всі зрадливі…



4.

Все опять: с весной надежды
Налетят в больное сердце.
Усыпит мечта так нежно,
В снах о счастье будет петься.

Весны-ясны, сны, мечтанья,
Радость мне даете!
Вы милы мне, хоть и знаю,
Что легко вы лжете.

Перевод 25.02.2016



5.

Дивлюсь я на яснії зорі,
Смутні мої думи, смутні.
Сміються байдужії зорі
Холодним промінням мені.

Ви, зорі, байдужії зорі!
Колись ви інакші були,
В той час, коли ви мені в серце
Солодку отруту лили.

5.

Смотрю я на ясные звезды,
А мысли темны, так темны…
Смеетесь вы, гордые звезды,
И ваши лучи холодны.

Ах, звезды, столь гордые дали!
Я помню другой у вас взгляд,
В ту ночь, когда выпить давали
Душе моей сладкий ваш яд.

Перевод 25.02.2016.



6.

Стояла я і слухала весну,
Весна мені багато говорила,
Співала пісню дзвінку, голосну,
То знов таємно-тихо шепотіла.

Вона мені співала про любов,
Про молодощі, радощі, надії,
Вона мені переспівала знов
Те, що давно мені співали мрії.


6.

Стояла я и слушала весну,
И многое в речах весны звучало,
То в громкую тянуло глубину,
То шепотом о тайнах чаровало.

Она мне пела что-то о любви,
О лучшем, ярком, что случится дальше…
Вернула песню в помыслы мои,
Которой уж мечта дразнила раньше.

Перевод 25.02.2016


7.

Хотіла б я піснею стати
У сюю хвилину ясну,
Щоб вільно по світі літати,
Щоб вітер розносив луну.

Щоб геть аж під яснії зорі
Полинути співом дзвінким,
Упасти на хвилі прозорі,
Буяти над морем хибким.

Лунали б тоді мої мрії
І щастя моє таємне,
Ясніші, ніж зорі яснії,
Гучніші, ніж море гучне.

7.

Ах, если б сейчас стать мне песней!
Миг ясный меня б превратил…
Чтоб волю узнать в поднебесье,
Летать, чтобы ветер носил.

Звенела бы, к звездам взлетала,
И, к ясности их вознесясь,
На чистые волны бы пала,
Играла бы, с морем борясь.

Мечта тогда пелась бы въяве,
И тайное счастье — смелей,
Яснее и звездных сияний,
И громче, чем громы морей.

25.02.2016



8.

ПЕРЕМОГА

Довго я не хотіла коритись весні,
Не хотіла її вислухати,
Тії речі лагідні, знадні, чарівні,
Я боялась до серця приймати.

«Ні, не клич мене, весно, — казала я їй, —
Не чаруй і не ваб надаремне.
Що мені по красі тій веселій, ясній?
В мене серце і смутне, і темне».

А весна гомоніла: «Послухай мене!
Все кориться міцній моїй владі:
Темний гай вже забув зимування сумне
І красує в зеленім наряді;

Темна хмара озвалася громом гучним,
Освітилась огнем блискавиці;
Вкрилась темна земля зіллям-рястом дрібним;
Все кориться мені, мов цариці;

Хай же й темнеє серце твоє оживе
І на спів мій веселий озветься,
Бо на нього озвалося все, що живе,
В тебе ж серце живе, бо ще б’ється!»

Тихо думка шепоче: «Не вір тій весні!»
Та даремна вже та осторога, —
Вже прокинулись мрії і співи в мені…
Весно, весно — твоя перемога!…

14/V 1893.

8.

Победа

Долго я не хотела сдаваться весне,
Не пускала ее ближе слуха.
Обольщенья, внушенья ее — не по мне.
Ни к чему сердцу новая мука.

«Отступись от меня — говорила я ей —
Свои чары потратишь напрасно.
Не поладит с веселостью ясной твоей
Мое сердце, что мрачно всечасно».

А весна мне шумела: «Нет, будешь со мной!
Я сильна, должно мне покориться:
Темный лес позабыл, как был скучен зимой,
Вновь в веселую зелень рядится;

Тучу темную будит уж грома раскат,
Светят молнии, мрак разгоняя;
А земля пусть темна, — да травинки блестят;
Как царица, я всех подчиняю;

И до мрачного сердца призыв мой дойдет,
В нем веселье еще распоется…
Я живым велю жить, твое сердце — живет:
Если чувствует боль, значит, бьется!»

Разум скоро шептал мне: «Обманет весна!»
Но услышан совет его не был, —
Я хочу снова петь, и мечта рождена…
Что ж, весна, торжествуешь победу!…

Перевод 26.02.2016


9.

До музи

Прилинь до мене, чарівнице мила,
І запалай зорею надо мною,
Нехай на мене промінь твій впаде,
Бо знов перемогла мене ворожа сила,
Знов подолана я, не маю сил до бою, —
Я не журюсь, я знала – се прийде.
Спокійна я, боротися не хочу.
В душі у мене іншії бажання:
Я тільки думкою на світі буду жить,
Я хочу слухать річ твою урочу
І на своїм чолі твоє сіяння
Почуть бажаю хоч єдину мить.

13/1 1894.


9.

К музе

Явись мне, дорогая чаровница,
Пусть надо мной звезда твоя зажжется,
И луч ее падет ко мне впотьмах.
Враг мощью вновь победы смог добиться,
Я вновь повержена, нет сил бороться,
Но не сломалась: знала – будет так.
Я не в бою хочу сопротивляться.
Другие у души моей желанья:
Хочу я жить – но мыслью только жить,
Твоей чудесной речью наполняться.
Когда бы на челе твое сиянье
Хоть миг один могла я ощутить!

Перевод 29.03. 2015


10.

То була тиха ніч чарівниця,
Покривалом спокійним, широким,
Простелилась вона над селом,
Прокидалась край неба зірниця,
Мов над озером тихим, глибоким
Лебідь сплескував білим крилом.

І за кожним тим сплеском яскравим
Серце кидалось, розпачем билось,
Замирало в тяжкій боротьбі.
Я змаганням втомилась кривавим,
І мені заспівати хотілось
Лебединую пісню собі.

10.

Ночь усыпляла тихой красотой,
Покойным и широким покрывалом
Она простерла небо над селом.
Зарница просыпалась над чертой,
Как будто небо озером лежало,
И белый лебедь бил вдали крылом.

И каждый яркий всплеск ударом был
По сердцу мне, отчаянье вбивая;
Боролось сердце, но вот-вот замрет…
Кровавый спор тяжел мне и немил,
Я думала: пора уже другая,
Для лебединой песни мне черед.

Перевод 26.02.2016


11.

Давня весна

Була весна весела, щедра, мила,
Промінням грала, сипала квітки,
Вона летіла хутко, мов стокрила,
За нею вслід співучії пташки!

Все ожило, усе загомоніло —
Зелений шум, веселая луна!
Співало все, сміялось і бриніло,
А я лежала хвора й самотна.

Я думала: «Весна для всіх настала,
Дарунки всім несе вона, ясна,
Для мене тільки дару не придбала,
Мене забула радісна весна».

Ні, не забула! У вікно до мне
Заглянули від яблуні гілки,
Замиготіло листячко зелене,
Посипались білесенькі квітки.

Прилинув ветер, і в тісній хатині
Він про весняну волю заспівав,
А з ним прилинули пісні пташині,
І любий гай свій відгук з ним прислав.

Моя душа ніколи не забуде
Того дарунку, що весна дала;
Весни такої не було й не буде
Як та була, що за вікном цвіла.

1894 року


11.

Та весна

Весенние веселость, щедрость, нежность,
Игра лучей и россыпи цветов,
Летучая стокрылая поспешность
И в лад ей — звоны птичьих голосов!

Мир ожил, мир гремел, что он проснулся —
Зеленый шум и радости волна!
Мир цвел, мир пел, в смех добрый окунулся —
А я грустила. Я была больна.

Я думала: «Ко всем, весна, приходишь,
У каждого — подарок по весне,
Лишь для меня подарка не находишь,
Ты весела, не вспомнишь обо мне».

Но помнила она! И заглянула
В окошко яблоня — помочь без слов:
Листвой зеленой ласково сверкнула
И белых-белых бросила цветов.

Вбежал и ветер. О весенней воле
Запел — и тесной комнаты как нет,
И птичьих песен он принес мне вскоре —
Подруги-рощи с ними был привет.

Растрогалась душа и не забудет
Подарка, что весна тогда дала;
Уже весны заботливей не будет,
Чем та, к кому я выйти не могла.

Перевод 27.02.2016


12.

У чорную хмару зібралася туга моя,
Огнем-блискавицею жаль мій по ній розточився,
Ударив перуном у серце,
І рясним дощем полились мої сльози.
Промчалась та буря-негода палка надо мною,
Але не зломила мене, до землі не прибила,
Я гордо чоло підвела,
І очі, омиті сльозами, тепер поглядають ясніше,
І в серці моїм переможнії співи лунають.
Весняная сила в душі моїй грає,
Її не зломили зимові морози міцні,
Її до землі не прибили тумани важкі,
Її не розбила і ся перелітная буря весняна.
Я вийду сама проти бурі
І стану , — поміряєм силу!


12.

В тучу черную вся моя боль собралась,
Огнем-молнией вся моя скорбь ее напитала,
Перун поразил меня в сердце,
И большим дождем полились мои слезы.
Пронеслась надо мной эта буря, страсть-непогода,
Да не сломала меня, перед ней я не пала,
Теперь только тверже стою,
И взгляд стал яснее — глаза у меня ведь слезами промыты,
А в сердце рождается песня — и песня победы.
В душе весел росток — весенняя сила,
Ведь стужи так были сильны — а ее не сломили,
Тяжелые тени давили — ее не свалили,
Весеннюю бурю стерпеть нужно было — и та не разбила.
Поспорю сама еще с бурей,
Мой вызов — еще мы сразимся!

Перевод 27.02.2016