В. Симоненко - Лебеди материнства, с укр

Василь Симоненко

Лебеди материнства
Мой вольный пересказ с украинского:

Машут крыльями в тумане птицы розовые,
В речке ночь звездой плывёт простоволосая.

В окна мамочка глядит - не спит ночами,
Мудрость, нежность, доброта - всё за плечами.

Беги, беги, беда-досада, дом обойди,
Не дам прижать родного сына к твоей груди.

Плывут цесарки, в пруду качаются царь-птицы белые,
Спустились сны  и зори к сыну звездАми спелыми.

Качают песни все колыбели мечты напевные,
Танцует лебедь на стенах струганных по всей деревне.

Хлопочут птицы, крылами машут, шумят поверьями,
Щекочут небо - пурпурный бархат цветными перьями.

Расти, сынок большой и крепкий, дороги длинные,
Трудны не будут - сотру тревоги, пути рутинные.

В хмельном закате все чернобровы и статны девушки
Познают ласку, любовь и счастье, досЫта хлебушка.

И будут ждать в саду девчата своих ребятушек.
Невесту сыщешь и будешь  звать - не хуже матушки.

Ты можешь выбрать жену, подругу, чтоб не капризная,
Но выбрать мать, сынок,  нельзя, судьбу, Отчизну.

Ты можешь выбрать в друзья, сынок, по духу брата,
Нельзя отца и кровь сменить, родную хату.

-------

За тобою следом я в путь пошлю удачу,
Слёзы горькие тоски я подальше спрячу.

Если примешь честный бой, упадёшь на поле
Будут ивы врачевать, шелестеть на воле.

Стану листьями шуршать, утешать берёзой.
На прощанье вытрешь мне, сиротинка, слёзы.

Можно выбрать сто дорог, обрести пол света.
Грех Отчизну выбирать, ведь она заветна.

22.02.2021  4-34

Оригинал:

Лебеді материнства

Мріють крилами з туману
лебеді рожеві,
Сиплють ночі у лимани зорі сургучеві.

Заглядає в шибу казка сивими очима,
Материнська добра ласка
в неї за плечима.

Ой біжи, біжи, досадо,
не вертай до хати,
Не пущу тебе колиску синову гойдати.

Припливайте до колиски, лебеді, як мрії,
Опустіться, тихі зорі, синові під вії.

Темряву тривожили криками півні,
Танцювали лебеді в хаті на стіні.

Лопотіли крилами і рожевим пір'ям,
Лоскотали марево золотим сузір'ям.

Виростеш ти, сину, вирушиш в дорогу,
Виростуть з тобою приспані тривоги.

У хмільні смеркання мавки чорноброві
Ждатимуть твоєї ніжності й любові.

Будуть тебе кликать у сади зелені
Хлопців чорночубих диво-наречені.

Можеш вибирати друзів і дружину,
Вибрати не можна тільки Батьківщину.

Можна вибрать друга і по духу брата,
Та не можна рідну матір вибирати.

За тобою завше будуть мандрувати
Очі материнські і білява хата.

І якщо впадеш ти на чужому полі,
Прийдуть з України верби і тополі,

Стануть над тобою, листям затріпочуть,
Тугою прощання душу залоскочуть.

Можна все на світі вибирати, сину,
Вибрати не можна тільки Батьківщину.