832. В зимнюю ночь...

               
В зимнюю ночь темень льётся с небес,
Спрятав в подол желтоватые звёзды.
Ждём с нетерпением разных чудес,
В кротких глазах отражаются вёсны.
Нам не страшна ни пурга, ни метель –
Греем друг друга хмельными словами.
Тщетно мороз пробирается в щель –
Искра любви пронеслась между нами.
Азбукой Морзе мигает фонарь
Рядом с раскидистым белым каштаном.
Только напрасно стремится январь
Всем показаться свирепым тираном.
Дом наш окутан уютом, теплом.
Смотрим в окно на круженье снежинок.
Счастье касается нежным крылом
Пламенных наших сердец-половинок.

17.01.2021

св,  кн."Давай вспомним!",  кн."Авт.пер.1",  ус

---------------

       Авторський переклад:

        В  ЗИМОВУ  НІЧ...

Темрява нічкою ллється з небес,
Ревно в подолі ховаючи зорі.
Ми з нетерпінням чекаєм чудес,
Весни в очах – один одним вже хворі.
Нам не страшний завірюхи невроз,
Гріємось хтиво хмільними словами.
Марно нещадно лякає мороз –
Іскра кохання промчалась між нами.
Азбуку Морзе вивчає ліхтар
Поруч з розлогим білястим каштаном.
Січень даремно лють в холод впліта,
Хоче здаватись нещадним тираном.
Рідна оселя сповита теплом,
А за віконцем – кружляння сніжинок.
Щастя торкається ніжним крилом
Наших гарячих сердець-половинок.

03.01.2024

вс,  кн."Авт.пер.1",  кн.Невагомість...",  ус