Доля Ясенiна

Наплакаўся апошні дождж асенні
У цемнаце, зачыненай вакном.
Я слухаю і плачу, як Ясенін,
Паліў душу паэзіі агнём.

І я, як ён, хачу прыйсці дадому,
Хоць родной хаты там даўно няма.
Я не патрэбны на сяле нікому.
Зьмянілі восень сцюжа і зіма.

Ці можа праз гадоў і сцюжы сцену
Я на світанні, як прыйду туды,
Сустрэну зноў каханую Алену
І стану сам бяздумна малады!


Рецензии

С 3 по 5 июля состоится Литературный фестиваль в Этномире. В программе – семинары известных поэтов и писателей, поэтический конкурс, посвященный Году единства народов России, книжная выставкая-ярмарка. Приглашаем принять участие →