Срiбна Земля... Сергiй Носов-Ужгородський

http://stihi.ru/2020/11/04/6085
Оригiнал:


Є у горах Карпатських легенда - в часи Ярослава,
Срібний дзвін в дар дістали краяни від князя дочки,
Аби біди й нещастя гнав співом своїм величавим
І народ захищав дні та ночі, на довгі віки.

Чи за той оберіг, чи за схили в росЯнім кожусі,
Що срібляться на ранок під сонцем на тлі полонин,
Назва Срібна Земля приросла до Карпатської Русі
Від скелястих верхівок до затишку щедрих долин.

Може, срібла в "скарбничку" підсипали квіточки-зорі
Едельвейсів*, що квітнуть на всім оперезку гірськім,
І сріберні річки, наче стрІчки заплетені в гори,
Теж несуть цю яскравість в грайливім дзюрчанні своїм.

Додали свого сяйва й тендітні сріблясті смереки,
Дивовижні красуні серед обмаїття лісів,
І трембіт голоси, що лунають на відстань далеку,
Фантастично єднаючи простір і різні часи.

Закосичили винниці** із золотим виноградом
Передгір'я Карпатські, немов чудернак-ювелір,
Захопившись, надав цим скарбам більш коштовний огранок
І красу вдосконалив на свій неймовірний манір.

Пощастило мені народитись в цім світі казковім -
Я зріднився із ним і ввібрав вільний дух віковий...
Усією душею йому присягаюсь  в любові
Від дитинства понині, хоч срібло вже й на голові.

Де б не вештався я, де б не йшов у житті манівцями,
Наче мати синочка, ти кличеш мене звіддаля
До Карпат, що небесся підперли своїми хребтами,
Колисковий мій краю - чарівная Срібна Земля…


Перевод с украинского Светланы Груздевой:


…А в Карпатских горах есть легенда с времён Ярослава,
В дар от дочери князя серебряный звон землякам,
Чтоб несчастья и беды гнал пеньем своим величавым
И народ защищал дни и ночи с тех пор на века.

То ль за тот оберег, то ль за склоны в росистых рассветах
(серебрятся под солнцем сияньем разлившихся вин)
И названье Земли подчеркнуло явление это
От скалистых вершин до затишья межгорных долин.

Может быть, серебра сыпанули цветочки, что зори,
Эдельвейсов, растущих на всём подпояске вдоль гор,
И ручьи-серебрянки, как ленты, заплетены в горы,
Тоже блеском сверкают: играет журчащий подзор.

Серебра добавляют и елей разлапистых луки,
Раскрасавиц всех абрисов здешних богатых лесов,
И трембит голоса, чей разносится звук по округе:
Фантастично единство простора и разных часов…

Разукрасил ли склоны сполна золотым виноградом
Все Предгорья Карпат, что кудесник большой, - ювелир.
Увлекаясь, добавил он к ним драгоценный огранок
И красу преподнёс на манер зачарованных лир.

Повезло мне родиться в краю этом сказочном, вольном –
И сроднился я с ним и вобрал этот дух вековой.
Всей душой признаюсь и присягой клянусь я в любови –
Светлым детством своим, серебристой своей головой.

Где бы я ни слонялся, ни шёл окружными путями,
Словно мама сыночка, зовёшь ты меня издаля
В мир Карпат, небеса что подпёрли своим хребтами,
Колыбельный мой край, Серебристая чудо-Земля…


Аватар Автора оригинала