А в природі нема порожнечі,
Порожнеча буває в душі.
Ось послухай, послухай,як вечір,
Опустився й завмер в комиші.
Як осінні листочки кружляють,
Сумовито співають дощі,
Пізні квіти голівки схиляють,
Помолившись за спокій душі.
У природі все просто й невинно,
Божий голос ніжний, як шовк.
Бачиш, сонце стає на коліна -
Тихо молиться - вечір прийшов...
А природа пустоты не терпит,
Пустота прибежище души.
Посмотри как опустился вечер
И замолк, укрывшись в камыши.
Посмотри - листы, кружась, витают,
Под дождём свершая виражи,
Поздние цветы главу склоняют,
Помолясь за упокой души.
Всё в природе предаётся лени.
Божий голос нежен, словно шёлк.
Солнце, опустившись на колени,
Молится неспешно - день прошёл.
Осень, вечер. Валентина Козачук. с украинского
© Copyright: Иосиф Бобровицкий, 2020
Свидетельство о публикации №120111901804
Свидетельство о публикации №120111901804
Рецензии
