Лина Костенко. Моя Муза

Ти знов прийшла, моя печальна музо.
Не бійся, я не покладаю рук.
Пливе над світом осінь, як медуза,
і мокре листя падає на брук.
А ти прийшла в легесеньких сандаликах,
твій плащик ледь прип'ятий на плечі.
О, як ти йшла в таку негоду, здалеку,
така одна-однісінька вночі!
Ти де була, у Всесвіті чи в Спарті?
Яким вікам світилася вві млі?
І по якій несповідимій карті
знаходиш ти поетів на землі?
Ти їм диктуєш долю, а не вірші.
Твоє чоло шляхетне і ясне.
Поети ж є і кращі, й щасливіші.
Спасибі, що ти вибрала мене.

Перевод Валентин Брилев

Ты вновь пришла в печали моя Муза.
Не бойся, я не опустила рук.
Плывет над миром осень, как медуза.
И листья мокрые всё падают вокруг.
А ты пришла по- летнему одета.
Твой плащ едва лишь плечи прикрывал.
Как ты дошла и из какого лета?
Одна в ночи идти не перестав.
Была ты во Вселенной или Спарте
Каким векам светилась ты во мгле
И по какой неведомой мне карте
Находишь ты поэтов на земле
Ты не стихи им, а судьбу пророчишь
Чело твое и благородно, и светло
Поэта каждого счастливым сделать хочешь
И мне с тобою очень повезло.