Людмила Юферова. Прошу тебя, Осень...

Автор: Людмила ЮФЕРОВА. Украина
Перевод с украинского языка Инессы Соколовой


Прошу тебя, Осень, за мною во двор не ходи…

Сгибаюсь к земле, волоча ветви с берега с болью,
Мечтаю напиться колодезной свежей воды.
Под домом присяду и хлеба накушаюсь с солью.
Прошу тебя, Осень, за мною во двор не ходи.

Хатёнка моя неприглядна при прогнутой кровле?
Уже покосился трухлявый от срока тынок?
Зато в огороде полно овощей, дух не сломлен,
Под окнами коврик цветов, всё как надо и в срок.

Ты слышишь сверчка в октябре, словно спятил, хохочет?
Не вечер ещё, и дурачится солнце в траве!
Зачем округлила свои темно-жёлтые очи?
В селе я да кошка, и небо моё в синеве.

А вот не сдаемся, и жизнью своей одержимы!
Прогресса не видно, в болоте завяз, тяжек груз.
Пришельцы бывают, идут неспроста, для наживы,
Их в хатах встречает в углах с пальцем вверх Иисус.

Сейчас мы с тобою дровишек нарубим маленько,
На печке картошечки сварим, и будет обед.
Садись, приустала по сёлам ходить ты частенько,
Багрянец и золото сыпать дорогою вслед.
---

Оригинал

Що дивишся, Осiнь? Автор: Людмила Юферова

Аж навпіл згинаюся, тягнучи з берега гілля...
О, зараз нап’юся з криниці смачної води!
Під хатою сяду і хліба наїмся із сіллю.
Що дивишся, Осінь, зі мною до двору ходи!

Що, зовсім негарно старенька прогнулась покрівля?
І геть повалявся трухлявий від часу тинок?
Зате поза хатою стільки усякого зілля,
А прямо під вікнами – квітів ясний килимок!

Ти чуєш, цвіркун серед жовтня здурів і регоче?
Ще ж зовсім не вечір, і бавиться сонце в траві!
Чому ти округлила темно-оранжеві очі?
В селі ми із кицькою – дві тут істоти живі!

А от не здаємося, бачиш, життям одержимі!
Прогрес аж по вуха навічно в болоті загруз.
Та в кожній хатині всіх зайд, що ідуть для наживи,
Стрічає з покуття із пальцем піднятим Ісус.

З тобою ми зараз дровцят нарубаємо трішки,
На пічці картоплі наваримо нам на обід.
Сідай, ти ж стомилася бігати селами пішки,
Багрянець трусити і золото сипати вслід...