Василий Стус. Как тихо на земле! Как тихо!

Як тихо на землі! Як тихо!
І як нестерпно – без небес!
Пантрує нас за лихом лихо,
щоб і не вмер і не воскрес.
Ця Богом послана Голгота
веде у паділ, не до гір.
І тінь блукає потаймир,
щовбами сновигає потай.
Пощо, недоле осоружна,
оця прострація покор?
Ця Богом послана Голгота
оцих волань охриплий хор?
Та мури, мов із мертвих всталі,
похмуро мовили: Чекай,
ще обрадіє із печалі
твій обоюдожалий край.

   Оригинал.
 
Как тихо на земле! Как тихо,
Как нестерпимо без небес,
Преследует за лихом лихо,
Кто бы  не умер, не воскрес.

Голгофа, посланная Богом,
Ведёт в провалы, не до гор,
И тень блуждает по дорогам
Потусторонним до сих пор.

За что не доля обижает,
К чему прострации побор?
Голгофа послана, Бог знает,
Всех этих воплей хриплый хор.

А стены, как из мёртвых встали,
Печально говорят: гляди,
Край возродится из печали,
Час веконосный впереди.

    Перевод Максима Троянович

Як ціха на зямлі! Як ціха!"

Як ціха на зямлі! Так ціха не заўсёды!
Як нясцерпна - без нябёсаў!
Пераследвае  бяда,
каб не загінуў і не ўваскрэс.

То Богам паслана Галгофа
вядзе ў правал, а не да гор.
Блукае ценем катастрофа,
што прыгатавана ўсім нам.

Завошта, знямога цяжкіх уздыхаў,
гэта прастрацыя, дакор?
То Богам паслана Галгофа,
усіх гэтых крыкаў хрыплы хор?

Але сцены, як з мёртвых усталі
і казалі: Чакай,
яшчэ паўстане са смутку
твой абаюдаджалы  край.

   Перевод на белорусский язык Максима Троянович