Моисей Фишбейн 1954

               
           Мойсей Фішбейн               
               
             1954

Щойно розтало. І знову промерзло.
При керогазі горлали про мерзо,
Тільки про мерзо горлали вони.
Двічі вдова, прибиральниця Ліда
Заміж виходила за інваліда
Праці, в’язниці, водяри, війни.
Через дорогу було поховання.
Вєня помер. Похмеляється Ваня.
Вєні до фєні, а Вані наллють.
Перед очима було хилитало.
Щойно промерзло. І знову розтало.
Це викликало Іванову лють.
Ваня подумав: “Невже похмелюся?”
Ваня подумав: “Не Ліда, а Люся”.
Ваня подумав: “Це скільки ж погод!
Мерзло, розтало, і знову розтане…
Все в цьому Всесвіті безперестанне”.
Йшов п’ятдесят-післясталінський год.

          Моисей Фишбейн

              1954

Таяло и замерзало. В пивнушке
При керогазе блатные частушки
Пели задорно. Бухло – в полцены.

Вдовая дважды, уборщица Лида
Давеча вышла за инвалида
Лагеря, водки, труда и войны.

Через дорогу большое кладбище.
Веня преставился. Ох и ветрище!
Вене – до фени, а Ване нальют.
Перед глазами всё плыло и плыло.
Таяло и замерзало, и было
Горько Ивану за злой неуют.

Ваня подумал: «Сейчас похмелюсь я».
Ваня подумал: «Не Лида, а Люся».
Ваня подумал: «Как много погод!».
Снова подмерзнет и снова растает.
Мир этот, видно, чудить не устанет».
Шел пятьдесят-послесталинский год. 

Перевод с украинского языка