Нова Гура. Позёмка. Рус. Бел

Я стану февральской молитвой дожить до зари.
Ты станешь январской поземкой - голодной, бездомной,
Кидаться под ноги прохожим, глодать фонари.
Ты съешь их огни, и по улице мерзлой и темной

Я буду нестись к небесам, на лету застывая.
Я стану мечтой о рассвете средь ночи бездонной...
Ты будешь следы заметать за голодною стаей,
И, где-то в полях, я вольюсь в их тоскливую песню,
 
Отравой своею звучанье ее наполняя.
Я стану холодным сияньем голодной луны.
И в отблесках черного неба на белых тенях
Я стану последним пророком ушедшей весны.

Замець

Я стану лютаўскай малітвай дажыць да світанку.
Ты станеш студзеньскай замеццю - галоднай, валачашчай,
Кідацца пад ногі мінакам, грызці ліхтары.
Ты з'ясі іх агні, і па вуліцы мерзлай і цёмнай

 Я буду несціся да нябёсаў, на лёце застываючы.
Я стану марай пра світанак сярод ночы бяздоннай...
 Ты будзеш сляды замятаць за галоднаю зграяй,
І, дзесьці ў палях, я ўвальюся ў іх тужлівую песню,
 
Атрутай сваёю гучанне яе напаўняючы.
Я стану халодным ззяннем галоднага месяца.
І ў водблісках чорнага неба на белых ценях
Я стану апошнім прарокам той вясны.

    Перевод Максима Троянович


Рецензии