Людмила Юферова. Любовь с трудом сродни...

Автор: Людмила ЮФЕРОВА, страница автора http://www.stihi.ru/avtor/lyudayuferova
Перевела с украинского языка Инесса СОКОЛОВА

*

Как только солнце, думой озабочено,
Появится, тепло его почую,   
В сорочке, джинсах и в галошах стоптанных
Я в поле выхожу пахать вручную.    

Давно бы всё забросить да уехать прочь –
Умеют ровный путь найти иные,
Им труд и развлечения, а я... помочь.
Стремлюсь туда, где ждут меня родные.

В мозолях руки сплошь и ногти до крови –
В труде нелегком хлебушек даётся.
Любовь с трудом на поле, думаю, сродни,
Насилию тут места не найдётся.

Пылинки многих лет в моём дыхании
Находят место часто жарким летом,
Подсолнуху, картофелю – внимание,
Горячий лоб я охлаждаю ветром.

Поля, поля… Как много обработано!
Печёшься и про то, чтоб уродило.
Да чтоб ему!..  Но смотришь всё ж заботливо,
Надеясь на себя и Божью силу.

Копаешься в земле – житья обители –
Не думая про ад, когда на пекле.
И день за днём, согнувшись в три погибели,
Ждёшь облегченья, чтоб скорее смерклось.
---

Оригинал

http://www.stihi.ru/2012/03/06/10

Любов i поле - почуття задавненi

Як тільки сонце в думах заклопотаних
Вистрибує із балки за дворами –
В штанах, в сорочці і в калошах стоптаних
Я поле переорюю руками.

Давно б його покинути й поїхати –
Уміють люди ж рівний шлях шукати.
Живуть у праці вперемішку з втіхами,
А тут – ніяк не відлюбити хати.

Аж кров з - під нігтів, вічно руки зранені –
Дається тяжко печена хлібина.
Любов і поле – почуття задавнені,
І їх не виб’єш, гупаючи в спину.

Пиляку літ, заковтуючи подихом
Та потом обливаючись і світлом,
Вростаєш в землю картоплями й соняхом,
Чоло гаряче обтираєш вітром.

Та й стільки ж того поля вже оброблено!
А ти щодня печешся, щоб вродило.
Скажена праця! Щоб тобі оглоблями
Боки нам’яла добре Божа сила!

Гребешся у землі –життя обителі –
Й не розумієш, що це справжнє пекло.
І день у день, зігнувшись в три погибелі,
Чекаєш тiльки, щоб скоріше смеркло.