Валентина Козачук. Весна, иль ты меня... - авт. п

Без слов

Автор: Валентина КОЗАЧУК, страница автора http://www.stihi.ru/avtor/valentina195,
перевела с украинского языка Инесса СОКОЛОВА

*

Пусть будет бессловесным этот час,
Приятен день, когда заметно тише,
Послушай, как тихонько ветер дышит,
Прижавшись к яблоньке не первый раз.

Расшифровать попробуй теплый дождь.
Как он стучит по крыше, в рифму сможешь?
Но не сейчас, немножечко попозже,
Когда цветы пойдут в рост, травы, хвощ.

Смотри, леса проснулись ото сна,
А солнце заблудилось рядом в лозах.
Дождинки – будто голубые слёзы.
Пусть говорит пока что тишина.

Пустыми кажутся мои слова,
Звучат они чудно и может дивно.
Твои глаза со мною неотрывно,
Ласкаю кудри, молодость жива.

Весна, иль ты меня заворожил?
И вот уж ветви ив сплелись в узоры.
Ответят пусть объятья и просторы.
Нет лишних слов, но стало больше сил.
---

Оригинал

Валентина Козачук.  Без слів

Прибережи слова на інший час,
Мені приємна ця ласкава тиша,
Послухай, як тихенько вітер дише,
І горнеться до яблуні щораз!

Ти краще розшифруй цей теплий дощ,
І перестук його цитуй у вірші,
Та не тепер,а трішечки пізніше,
Як трави проростуть – кульбаби, хвощ…

Дивись, уже прокинулись ліси,
Заплуталося сонце в верболозах,
А крапельки дощу – блакитні сльози,
Але мовчи, усі слова спини.

Мені здається, що слова пусті,
Вони чомусь звучать, напрочуд, дивно,
Мені б  дивитись в очі невідривно,
І пестити ці кучері густі.

Весна, чи ти мене заворожив?
Сплелися гілки верб у  візерунки.
Нехай говорять наші поцілунки,
Без слів. Слова свої прибережи…