Твій ніжний стан у мене на колінах.
Я тихо марю голосом твоїм.
Ти потребуєш пестощів невпинних,
Та я не кваплюсь, поспіх зайвий, втім,
Ледь-ледь торкаю срібні твої коси,
Солодкий спів лоскоче ніжний тон,
Спадають звуки, наче літні роси,
Сопрано тихе, дивний баритон...
Мелодія чарівна з твого лона
Росою мліє, хлипає дощем,
На волю рветься, наче із полону...
Панує радість, лють, жага та щем.
Твоя душа тремтить, як осінь пізня,
В ній плач та стогін, літо і зима...
Не обривай, благаю, свою пісню
Тому, що ти залишишся сама.
Тебе спиваю, мій солодкий трунок,
Мені здається, що я в літню ніч,
Зірвав із уст цариці поцілунок,
А потім довго слухав тиху річ...
Спливали почуття, мов дивні хмари,
Вінчали душі дивні голоси.
Я тихо марив звуками гітари
У царині величної краси.
Гiтара
© Copyright: Андрей Королёв 7, 2020
Свидетельство о публикации №120022803197
Свидетельство о публикации №120022803197
Рецензии
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.