Весенний вечер. Молоды туманы

Весенний вечер. Молоды туманы.
Неон проспектов. Фонарей тоска.
Я так тебя любила, мой коханый.
Прости меня - и я  любил, искал.

Озёра серебрятся под луною.
И под ногами шепот тихих луж.
Тебя всю жизнь считал своей женою.
Ты для меня  был муж и только муж.

А помнишь?... ну конечно, помню!
А не забыл, скажи?! Конечно  нет!
Я будто, в нашу молодость паломник.
И всё что было, было как во сне.

И встречу первую?  Ту первую с последней?
Я только первую, как будто не прошло
Так много лет от  той любви  бесследно.
Не верь, что всё с водою утекло.

Не надо, милая. Не вспоминай, не требуй.
Пусть души прошлого сразятся на ножах.
У нас с тобой одно навеки небо,
А звёзды нам подскажут общий шлях.


          ********
Оригинал -  ВАСИЛЬ СТУС


Весняний вечір. Молоді тумани.
Неон проспектів. Туга ліхтарів.
- Я так тебе любила, мій коханий.
- Пробач мене - я так тебе любив.
І срібляться озерами долини,
шовковий шепт пригашених калюж,
мені ти все життя, немов дружина,
мені ти все життя, неначе муж.
- А пам'ятаєш? - Добре пам'ятаю.
- А не забув? Чи не забув? - О, ні.
- Здається, знову в молодість вертаю,
все наче увижається вві сні.
І першу зустріч? Першу і останню.
- А я лиш першу. Ніби й не було
минулих років нашому коханню,
не вір, що за водою все спливло.
- Не треба, люба. Знаю, що не треба.
Хай давні душі б'ються на ножах.
А єдиніться - предковічне небо
вам спільний шлях покаже по зірках.