не треба нічого
лиш слухати
падає дощ
краплини по шибці вікна
дріботять довгожданні
земля набрякає
приймаючи воду крізь товщ
далеке fortissimo грому
в небеснім органі
купається в ранішніх водах
садок за вікном
і травень лоскоче траву
за оголені п'яти
а спогади ночі
наповнюють душу вином
і мляво злітають
під стелю малої кімнати
не треба нічого
лише відчувати тепло
двох наших долоней
що міцно сплелись на подушці
устами торкати і очі твої
і чоло
і тихо-претихо "люблю"
шепотіти на вушко
05.2019-24.01.2020
Коли довго не було дощу
© Copyright: Наталя Мазур, 2020
Свидетельство о публикации №120012704910
Свидетельство о публикации №120012704910
Рецензии
