Поруч з мамою завжди думками. Олена Гешко

ПОРУЧ З МАМОЮ ЗАВЖДИ ДУМКАМИ

З Новим роком!

Новий рік вже стукає в віконце.
Жаль, що зовсім снігу в нас нема…
А на небі - ясне тепле сонце,
Хоч надворі зимонька-зима.

Рік прийдешній всім хай подарує
Радість, щастя, дійсність сподівань,
Казкою нехай всіх зачарує
І дарує безліч нових знань.

І знайомств цікавих, й море сміху,
І задумане хай здійсниться усе,
Хай робота всім приносить втіху,
Всім хай мир рік новий принесе!

Орхідеї

Ти глянь, які чудові орхідеї
Цвітуть в матусі нині на вікні!
Вбираючи красу, нові ідеї
Засяють враз вони на полотні.

А пам’ятаєш, ще в роки дитячі
Татусь все мамі квіти дарував,
Та всі ті квіти – рідні нам неначе –
Без будь-яких претензій для похвал.

Багато літ в весняний День жіночий
Матусю радував тюльпанів ніжний цвіт.
Троянди і гвоздики ваблять очі
Хоча, на жаль, пройшло вже стільки літ.

Та мода помінялася й на квіти -
Невістки орхідеї принесли,
І татові тюльпани так тендітно
Сховались від їх пишної імли.

А мати знову сяде під віконце
І рукоділля знов до рук візьме,
І у віконце усміхнеться сонце –
На вишивці напише резюме.

Хоч час іде і геть усе минає,
Та вишиванки мамині цвітуть,
Ми знаєм, що інакше не буває –
Адже у них уся життєва суть.

Моя зоря

Ми дивимось чомусь все більше вниз:
Що під ногами, що у нас буденно.
Та хоч колись зведи свій погляд ввись –
Щось в серці відгукнеться достеменно.

Яка вона  –  дальня моя зоря?
Про що мені шепоче з високості?
Хоч під ногами все ота ж земля,
Та думку щось нестримно кличе в гості.

Я піднімусь думками до небес,
Я серед зір загублюсь-заблукаю,
Неначе в горах дивний едельвейс,
Свою зорю найкращу відшукаю.

Я певна нині, що моя зоря
Мені засвітить навіть серед бурі,
Бо моя зірка - доленька моя,
Веде мене і в радості, й в зажурі.

Мамі

Морозець поскрипує тихенько
За моїм і за  твоїм вікном.
Надобраніч, рідна моя ненько,
Спи, рідненька, спи спокійним сном.

І нехай кілометри між нами,
І  снігами землю замело -
Поруч з мамою завжди думками
Всім тривогам і бідам назло.

Мамині пісні

Горнятко кави звичне на столі.
Ранковий подих нової весни.
Хоч твої дітки всі вже не малі,
Та лиш про них всі думи твої й сни.

За кожного із них болить душа,
За кожного – молитва на щодень.
Вже літо шурхотить у споришах,
А ти співаєш їм усе пісень.

Твої пісні, як і раніш, для них,
Для твоїх діток, для твоїх пташат.
Співаєш і веселих, і сумних.
А осінь тихо бродить в комишах…

І не за горами уже й зима –
Промчав твій вік, неначе й не було…
Глянь у вікно: і знову їх нема, –
Забули діти стежку у село…

Зимове

Новорічна казка лине
Нам у новий день.
Час проходить безупинно
На вістрі пісень.

Все проходить, все минає,
Лиш вперед йдеш ти,
Року нового чекаєш
Щастя щоб знайти.

Прийде щастя неодмінно –
Ступить на поріг.
Все буде лиш на «відмінно».
За вікном, глянь, сніг.

Сніг легенько пеленою
Вкриє все навкруг.
Ти щасливий, бо з тобою
Поруч вірний друг.


Новорічне

Цей чарівний снігопад
Вальсом веде нас з тобою,
Глянь: наче казка, наш сад,
Повен по вінця любов’ю.

Ось за вікном заметіль.
Обійми ж бо мене за плечі.
Усмішки й шум звідусіль,
Радістю сповнений вечір.

Олена ГЕШКО


ВСЕУКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРНО- ХУДОЖНЯ ГАЗЕТА
 "Гарний настрій" №4(105) від 7 серпня 2019

Авторская страница Елены Васильевны ГЕШКО на Стихи.ру:
http://www.stihi.ru/avtor/maxilee


Рецензии