Базилевська Тамара, газета Гарний настрiй

Базилевська Тамара Іванівна, газета Гарний настрій.

Автобіографія

Я, Базилевська Тамара Іванівна, народилася 25 жовтня 1952 року в
м. Синельникове, Дніпропетровської обл. Україна.
З 1953 р по 1983р. проживала в м. Дніпропетровську. У 1970 році закінчила СШ №15 і поступила вчитися у Дніпропетровський Будівельний Інститут, який успішно закінчила в 1975 р. Працювала в ДПІ Промбудпроект інженером-конструктором.
 В1983році приїхала в м. Рибниця (Молдова), де і проживаю до цих пір. Працювала на ММЗ в проектному відділі інженером-конструктором I кат. до 2009р.
 Зараз на заслуженому відпочинку.  Вірші пишу з юних років, але серйозно захопилася поезією в зрілому віці. Пишу російською та українською мовами.

Базилевська Тамара , Рибниця.

Член Спілки письменників Придністров’я.
НОМІНАНТ ПРЕМІЇ "ПОЕТ РОКУ 2016" І ПРЕМІЇ "ПОЕТ РОКУ 2017"
      
  Це квiтень

Як  білі хмари,  квітнуть вишні
І пахнуть медом до нестями,
Мов невагомим пір’ям ніжним,
Вкривають  землю  пелюстками.
А бджоли з шершнями літають,
Беруть нектар з медових квітів.
Дерева, ледь, вітри гойдають…
Це за вікном  духмяний  квітень.
               
Тамара Базилевська, Рибниця.
    

***
                Сумую...

Сумую я за рідною  землею,
За  солов’їним гаєм, за селом
І прагну усім серцем, і душею
Туди, де  квітнуть  мальви  під  вікном.
Де паляниця на столі духмяна -
Від пахощів п’янієш без вина…
А на порозі зустрічає мама.
Сумую, та нічого вже нема...

Тамара Базилевська, Рибниця   

   
***
Був травень

Світило сонце, солов’ї співали,
Квітучий сад, як  марево  стояв.
Метелики над квітами літали,
Шовкові трави вітерець  гойдав.

Як пах бузок! Його духмяні хмари
Немов пливли  у небо за селом.
І ТРАВЕНЬ, і його казкові чари
Були натхнення і любові джерелом.

Тамара Базилевська, Рибниця.   

   
Як же хочеться назад, в минуле...

Як же хочеться назад,  в  минуле.
В час, де мама й тато  ще живі,
Де в садку кувала нам  зозуля,
І пісні  співали  солов’ї.
Підхопитись рано на  світанку,
В довгі коси стрічки заплести,
Вийти за село, де у серпанку,
Вітерець в деревах шелестить.
Впасти у духмяні м’ятні трави
І дивитись в небо на блакить,
Де на обрії палають вже заграви,
І сонечко  край неба золотить.
Так лежати в травах довго-довго,
Мовчки мрію   мріяти свою,
Та, нажаль,  назад нема дороги,
Не повернеш юність золоту.

Тамара Базилевська, Рибниця.

 
***
Пасха

Христос Воскресе! День Священный
И торжество из всех  торжеств!
В церквях  народ благоговейный,
Колокола звенят  окрест.
А на душе  покой и  благость –
Христос Воскрес! Великий День!
И торжествует в мире радость,
И исчезает мрака тень.
 
Тамара Базилевская, Рыбница
 
 
***
Кажется это любовь...

Математика, контрольная работа.
А со мною происходит что-то:
Вот решил задачи и тоскую,
Профиль девичий старательно рисую.
На соседку посмотрел  украдкой,
Как она склонилась над тетрадкой
И старательно задание решает,
А меня  совсем не замечает...
Солнышко заглядывает в лица…,
У девчонки длинные  ресницы,…
А веснушки у нее какие!
Милые, весёлые, смешные.
И такая озорная челка…
Волосы, как будто бы из шелка.
Тонкий профиль, капелька-сережка,
Закружилась голова немножко…
Что со мной? Я с ней сижу полгода…
Это все весенняя погода…
Но в душе какое-то смятение…
Может, это шутки  освещения?
Девушка контрольную  решает,
Ничего вокруг не замечает:
Ни меня, ни солнце, ни весну…
Что со мной? Я кажется тону…
 
Тамара Базилевская, Рыбница
 
 
***
 Юность не вернуть

Где-то далеко осталась юность.
Окунуться бы  в нее опять.
Эх, тогда бы  нынешнюю мудрость,
Нам бы  столько дров не наломать.
Где-то за дубравой плещет речка.
Бегали туда мы  каждый  день.
Домик у реки с резным  крылечком,
Вокруг дома - белая  сирень…
У окошка видел я девчонку
Рыжую, с веснушками, в очках.
С непокорной и вихрастой  челкой,
С томиком Есенина в руках.
Помню, как девчонке рыжей этой
Целовал реснички, сняв очки,
Как бродили с нею   до рассвета,
Берегом безлюдным вдоль реки.
Мы стихи Есенина  читали,
И никак расстаться не  могли.
На двоих одну мечту мечтали…
А как  утром  пели соловьи!
Не сбылось… И время пролетело.
Покосился домик у реки,
И сирень, конечно, постарела
Да и речку ту мне не найти.
Травы пахнут чабрецом и мятой,
И полынью чуточку  горчат.
И как жаль, что не вернуть  обратно
Юность с рыжей челкою назад...
       
   Тамара Базилевская, Рыбница.

 
***
МАЛЕНЬКИЙ ДОЩИК

   Казка
 
  Маленький дощик ще жодного разу не проливався на землю, а вже як йому хотілося! Але велика мама-хмара сказала, що маленьким дощикам потрібно сидіти вдома, на хмаринці, а то можна пролитися в зовсім непотрібному місці в зовсім непотрібний час, і тоді йому не будуть раді ні квіти, ні трави, ні дерева, а люди будуть ховатися від нього під парасолькою. А дощику так хотілося, але він чекав…
    Мама-хмара спала високо в небі, а дощик нудьгував і дивився вниз. А там, у дворі будинку, діти висаджували квіти на клумбах. Дощику дуже хотілося спуститися до них, але мама-хмара строго-настрого наказала сидіти на небі. Ось він і сидів, звісивши ніжки й прислухаючись до дзвінких дитячих голосів.
    Коли мама-хмара прокинулася, діти вже скінчили свою роботу. Вона подивилася вниз і сказала: «Пора!». І тут дощик злякався – як зустрінуть його діти? Напевно, будуть ображатися за свої мокрі речі, адже у них з собою не було парасольок. Але мама підштовхнула його до свого краєчку, і дощик впав. А коли перші краплі досягли землі, діти весело закричали: «Дощик! Дощик!». Дощику стало так радісно. Він літав над клумбою і поливав її своїми прозорими краплями-дощинками. А зверху йому посміхалася мама-хмара. Із-за неї визирнуло сонечко і теж привітно посміхнулося. У задоволеного дощику вже закінчилася вся вода, і він полетів до мами-хмари набиратися сил. А діти раділи, що дощик пішов так вчасно!
      
  Тамара Базилевська, Рибниця.
ВСЕУКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРНО- ХУДОЖНЯ ГАЗЕТА
 "Гарний настрій" №2(103) від 3 квітня 2019.