Панкратов Владимир. В упряжке. Рус. Бел

Как мы жаждем успеть, добежать, дотянуть
До зарплаты, до свадьбы, до славы…
У судьбы на ладонях оставшийся путь
Под хлопки их и выдохи: «Браво!»
 
И обманчиво тешим себя, что  вздохнём,
Оглянувшись за ближней ступенью,
А потом за другой … И в натужный подъём
Уж вползаем с одышкой, и ленью.

Вера в собственный знак и конечный успех
Шатунами толкает колени,
Но, финал одинаков, такой, как у всех –
Бац… и нет ни зарплат, ни ступеней.

Но мы всё же бежим, видя ближнюю цель,
Не вдаваясь ни в смысл, ни в причины.
Словно в нартах до стойбища с лаем в метель
За куском на шесте строганины.

У супоні

Як мы прагнем паспець, дабегчы, дацягнуць
Да зарплаты, да вяселля, да славы…
Лёс на далонях - застаецца чуць
Пад воплескі іх і выдыхі: "Брава!"
 
І зманліва сябе мы цешым, уздых на тым,
Азірнуўшыся на блізкі прыступ адзіноты,
А потым за іншай … І ў натужлівы ўздым
Ужо ўпаўзаем з дыхавіцай, і лянотай.

Вера ва ўласны знак і канчатковы поспех іх
Шатунамі пхае  калені,
Але, фінал аднолькавы, такі, як ва ўсіх -
Лясь… і няма ні зарплат, ні прыступак, ні лені.

Але мы ўсё ж бяжым, бачачы блізкую мэту,
Не ўдаючыся ні ў сэнс, ні ў чыннікі.
Нібы ў нартах да стойбішча з брэхам у завею гэту
За кавалкам на тычцы страганіны, бы з мукі

   Перевод на белорусский язык Максима Троянович


Рецензии