Легенда о гвоздике

Легенда про гвоздику

(римська)


Діана йшла лиха й сердита,
Бо полювання не вдалося!
А ранок був росою вмитий,
Вітрець розвіював волосся...

І сонце радісно сміялось...
Вона ж на теє не зважала -
Знайти причину їй бажалось,
Що полюванню заважала.

Аж раптом музика прекрасна
Десь недалечко залунала...
Діана грізно: - Ну, все ясно,
Ось винуватець, так і знала! -

Бігом туди - в траві хлопчину,
Що з чередою був, вже бачить...
- Ти розлякав мені дичину! -
Звилася, фурія неначе.

- Хай буде день темніший ночі! -
До нього кинулась... Хлоп'ячі
Вже вирива, в  шаленстві, очі...
А хлопчик криком з болю плаче.

І охолола раптом діва:
- О, боги! Що я наробила?
Дитину, це ж з якого дива,
В своїм безумстві ледь не вбила? -

Із пальців очі покотились,
З руки під ноги їй упали...
Умить травицею прикрились
І квіточками розквітали.

Отак колись, в шаленстві дикім,
Від рук мисливиці Діани,
У світ з'явилися гвоздики,
Прегарні квіточки багряні.
      18.04.2010 г.

- - - - - - - - - - - - - - - - - - - -

Перевод на русский язык:

Легенда о гвоздике

(римская)


Диана шла злая и сердитая,
Ведь охота не удалась!
А утро было росой умытое,
Ветерок развевал волосы...

И солнце радостно смеялось...
Она же на это не обращала внимания -
Найти причину ей желалось,
Которая охоте мешала.

Но вдруг музыка прекрасная
Где-то незаметно зазвучала...
Диана грозно: - Ну, всё ясно,
Вот виновник, так и знала! -

Бегом туда - в траве мальчишку,
Что со стадом был, уже видит...
- Ты распугал мне дичь! -
Взвилась, фурия будто.

- Пусть будет день темнее ночи! -
К нему бросилась... Мальчишечьи
уже вырывает, в неистовстве, глаза...
А мальчик криком от боли плачет.

И остыла вдруг дева:
- О, боги! Что я наделала?
Ребёнка, это с какого дива,
В своём безумстве едва не убила? -

Из пальцев глаза покатились,
Из руки, под ноги ей упали...
Мигом травкой прикрылись
И цветочками расцветали.

Вот так, когда-то, в неистовстве диком,
От рук охотницы Дианы,
В мире появились гвоздики,
Прекрасные цветочки багряные.