Игорь Краса. Сколько зим, сколько лет

Сколько зим, сколько лет
Сколько зим, сколько лет
От разлуки до встречи -
Да почти что полжизни… назад не вернёшь.
В привокзальном кафе,
Тихо тронув за плечи,
Прошептала чуть слышно :"Привет, как живёшь?"
Раньше с ней пару слов
Мне связать было трудно,
Я вообще не болтлив, молчуном с детства слыл,
А тогда понесло,
Понесло безрассудно,
И я всё говорил… говорил, говорил.
Говорил про весну,
Про цветущие вишни,
Про работу и дом, "заливал" про семью…
И гадал почему,
Почему же так вышло,
Что я ей до сих пор не сказал, что люблю.
Рассказал про друзей
Кто ушёл, кто остался,
И скрывая слезу ностальгии в глазах,
Говорил, что о ней
Вспоминал очень часто,
А про то, что люблю не посмел рассказать.
Может выпадет нам
Ещё встретить друг друга,
Но разводит пути равнодушный вокзал -
Мне в Москву по делам,
Ей в Хабаровск… к супругу…
Даже лучше, что я ничего не сказал.

Колькі зім, колькі год

Колькі зім, колькі год
Колькі зім, колькі год
Ад расстання да сустрэчы -
Ды амаль што паўжыцця… назад не вернеш.
У прывакзальным кафэ,
Ціха крануўшы за плечы,
Прашаптала ледзь чуваць :"Прывітанне, як жывеш?"
Раней з ёй пары слоў
Мне звязаць было цяжка,
Я наогул не балбатлівы, маўкуном з дзяцінства славіўся,
А тады панесла,
Панесла безразважна,
І я ўсё казаў… казаў, казаў.
Казаў пра вясну,
Пра квітнеючыя вішні,
Пра працу і дом, "заліваў" пра сям'ю…
І варажыў чаму,
Чаму ж так выйшла,
Што я ёй дагэтуль не сказаў, што люблю.
Распавёў пра сяброў
Хто сышоў, хто застаўся,
І хаваючы слязу настальгіі ў вачах,
Казаў, што пра яе
Ўспамінаў вельмі часта,
А пра тое, што кахаю не асмеліўся распавесці.
Можа выпадзе прыз гасцявы
Яшчэ сустрэць адзін аднаго,
Але разводзіць шляхі абыякавы вакзал -
Мне ў Маскву, дзелавы,
Ёй у Хабараўск… да мужа свайго…
Нават лепш, што нічога я ёй не сказаў.

   Перевод на белорусский язык


Рецензии