Эдуард Скороходов. У края неба... Рус, Бел

У края неба, на самой грани,
Мне снится жизнь во плоти земной.
Однажды небо меня обманет
И не раскроется надо мной.

Проснусь и звёзды вблизи увижу,
И вдруг пойму, что они родня,
Что небо было гораздо ближе,
Чем уверяли во сне меня.

Его увидев с другого края,
Пойму, признав и свою вину,
Что был обманут, но в жизнь играя,
Надежды неба не обманул…

Ля края неба...
 
Ля краа неба, хтосці гукае,
Жыццё насніцца ў кары зямной.
Аднойчы неба ашукае
І не расчыніцца нада мной.

Прачнуся, зоркі зблізку ўбачу,
Здаецца раптам, бы радня,
Бліжэй мне неба,ды як іначай
Чым запэўнівалі сярод дня.

Яго ўбачыў з іншага краю,
Віну прызнаю сярод спраў,
Што быў ашуканы. У жыццё гуляю,
Надзеі неба не ашукаў…

   Перевод на белорусский язык Максима Троянович


Рецензии