Людмила Юферова. Выдох отчаянья с мыслью...

Автор: Людмила ЮФЕРОВА, Украина

Страница автора http://www.stihi.ru/avtor/lyudayuferova

Перевела с украинского языка Инесса СОКОЛОВА

*

Как же не просто мирить распаленных врагов,       
Требует это немало терпенья и силы…
Кутаюсь утром в меха я роскошных снегов,
Чтобы в душе моей жгучий огонь притушили.

Жажду любви я такой, словно это впервой.
Бьются ритмично и трепетно фразы и рифмы...
Не обуздать мне влеченье, потерян покой.
Страх обуял, а могу ли я справиться с ними.

Полон бокал – в нем соблазн с ожиданьем тепла,
Знаю, что любишь и выпьешь со сладкой надеждой…
Что же хочу? Мне б всего лишь, чтоб рифма текла,
Боже, душа цепенеет, не может, как прежде.

Видит Господь, что хронический это конфликт,
Я, словно птица в неволе, в полёте без крыльев…
Думки свои разбросала в снега, сплин спешит,   
Выдох отчаянья с мыслью: зачем полюбила…
---

Оригинал stihi.ru/2014/02/14/1128

Видихну відчай

Складно мирити в собі запальних ворогів,
Це потребує багато терпіння і сили…
Кутаюсь в хутро ранкових розкішних снігів,
Щоби пекучий вогонь у душі загасили.

Хочу любити тебе, наче вперше в житті.
Б’ються, що серце, сполохано фрази і рими…
Що ж я тримаю свої почуття взаперті?
То ж я боюся роки наполохати ними…

Келих жертовний – по вінця спокус і тепла.
Знаю, що любиш і п’єш солодкаві надії…
Що ж я роблю? Тільки віршами рима стекла,
І здичавіла душа від страху ціпеніє.

Я, бачить Бог, – то хронічний конфлікт протиріч,
Вільна в неволі, що птаха у небі безкрила…
Сію про тебе думки у сніги навсібіч…
Видихну відчай: для чого тебе полюбила…