Всё ниже садилось уставшее солнце. Ирина Боговина

Ирина Боговина
Всідалося сонце низенько за обрій
http://stihi.ru/2019/09/08/7833
-------------------------------------

Всідалося сонце низенько за обрій,
Вже вересень дмухав ізтиха в поля,
Охоплював відчай осінній, неспокій,
Пожовкле вже листя гойдало гілля...
Скрізь вився димок від садиб та городів,
Збирався цьорічний з грядок урожай,
Складався кучками під хати напроти,
Щоб далі сховати скарб літній в сарай...
Дозрілі вже соняхи бризкали зерням,
Жовтіли з початків сухі качани,
З бадилля курінь лаштувала майстерно
Дотепна малеча,сільські пацани...
Все те враз дитинство навіяло сумно,
Бентежило душу із далі років,
Де мальви цвіли понад хатою буйно,
На лоні широких безкрайніх степів...
Всідалося сонце низенько за обрій,
Вже вересень дмухав ізтиха в поля,
Охоплював відчай осінній, неспокій,
Пожовкле вкрай листя годало гілля...

**********************************************
Всё ниже садилось уставшее солнце,
Сентябрь  тихо дул в опустевших полях,
Наполнив отчаяньем и беспокойством,
Качая листву в пожелтевших ветвях...

И вился дымок среди  хат, огородов,
А с грядок снимался уже урожай,
Под хатой тот клад лежал на свободе,
Пока не упрятали в летний сарай...

Созрели подсолнухи - брызгались зёрна,
Желтел кукурузы початок сухой,
Шалаш из ботвы  возводили проворно
Смышлёные дети над тихой рекой...

И сразу же детством повеяло будто,
Встревожило душу из дали своей,
Где мальвы цвели по-над хатою буйно
На лоне широких бескрайних степей ...

Всё ниже садилось уставшее солнце,
Сентябрь  тихо дул в опустевших полях,
Наполнив отчаяньем и беспокойством,
Качая листву в пожелтевших ветвях...