Алла Арцис. Рукописи горят. Рус. Бел

Я говорю: больно, не верите –
Словно стянули жгут.
А мне говорят: это не сердце,
Это листву жгут.
Я говорю: так это осень –
Мчать, закусив удила!
А мне говорят: ах, бросьте,
Смирно – и все дела.
Я говорю: времени нету,
Только что начат труд.
А мне говорят: мы советуем –
Много вас нынче тут,
По интернетам толпами рыщущих,
Вперив горящий взор,
Вас, извините, борзо пишущих
Всякий, простите, вздор.
Было же при товарище Сталине
Членов СП тысяч пять,
Остальные на лесоповале –
Цыц, баланду хлебать!
Чувствую, начинаю злиться –
А мне говорят, говорят…
Господи, никакие ни листья –
Рукописи горят!

***
Я кажу: балюча, не верыце -
Нібы сцягнулі джгут.
А мне кажуць: гэта не сэрца,
Гэта лістоту паляць тут.
Я кажу: так  гэта восень -
Імчыць, закусіўшы цуглі!
А мне кажуць: ах, кіньце,
Рахмана - і ўсе справы.
Я кажу: часу няма,
Толькі што пачатая праца.
А мне кажуць: мы раім -
Шмат вас сягоння тут,
Па інтэрнетам натоўпамі гойсаюць,
Утаропіўшы падпалены позірк,
Вас, выбачыце, борза пішучых
Усякае, прабачыце, глупства.
Было ж пры таварышу Сталіне
Членаў СП тысяч пяць,
Астатнія на лесапавале -
Цыц, баланду сёрбаць!
Адчуваю, пачынаю злавацца -
А мне кажуць, кажуць…
Пане, ніякія ні лісце -
Рукапісы гараць!

    Перевод на белорусский язык Максима Троянович


Рецензии