Владимир Бордюгов. Вороны. Рус. Бел

На сучкастых ветвях пара грузных ворон
Философски взирает на приступ погоды,
Зная верно: и этот проклятый циклон
Протечёт через сито гранитного свода.

То ли видят в свинцовости неба просвет,
То ли в них поселилось провиденье Ванги,
Словно знают они подноготный секрет,
Словно сами прошли через все передряги.

Снисходительным взглядом косят с высоты
На людей, что мелькают и будто что ищут,
И с презрительным «Карррр!» задирают хвосты,
Растопырив крыла, в сук впивая когтищи…

Крумкачы
 
На сучкастых галінах пара грузных варон
Па-філасофску пазірае на прыступ надвор'я,
Ведаючы дакладна: і гэты пракляты цыклон
Працячэ праз сіта гранітнага збору.

Ці то бачаць у алавянасці неба прасвет,
Ці то ў іх пасяліліся провіды Вангі, дарэчы
Нібы ведаюць яны таемны сакрэт,
Нібы самі прайшлі праз усе калатнечы.

Паблажлівым поглядам косяць з вышыні на ты
На людзей, што мільгаюць і быццам хто іх шукае,
І з пагардлівым "Карррр!" задзіраюць хвасты,
Растапырыўшы крылы, у сук кагцішчы впівая.

     Перевод на белорусский язык Максима Троянович


Рецензии