Светлана Груздева. Такая разная Осень... Рус. Бел

Только ранняя Осень
                бывает так смело одета,
К пёстрой юбке цыганской
                добавив роскошества клин:
Эти несколько дней
                долгожданного бабьего лета,
С распоясанным солнцем,
                похожим на масляный блин...
В них –  смешение красок
                и вкусов, и стилей, и масок,
И вуаль паутины,
                и нитка рябиновых бус,
И печаль пантомимы
                озёрных пупырчатых рясок,
И повторно расцветший
                к Воздвиженью розовый куст!
В недрах кроны любовный
                листвы переплеск так невнятен,
Словно в дивных соборах
                молитвенный шёпот толпы.
Яркий плат сентября
                стал пестрее от солнечных пятен
И светлеют, как в сказке,
                изгибы житейской тропы...
И не будем про время
                дождей, вынимающих душу,
Понуждающих каяться
                в поздние дни ноября.
Не спешим растворяться в томленье,
                предчувствуя стужу,
Наших душ теплоту
            в эту осень друг другу даря...


Такая розная Восень...
 
 
Толькі ранняя Восень
                бывае  адважна адзета,
Да пярэстай спадніцы цыганскай
                дадаўшы раскошаны клін:
Гэтыя некалькі дзён
                так чаканага бабіна лета,
З разпяразаным сонцам,
                на алейны падобнае  блін...
У іх -  змешванне фарбаў
                і густаў, і стыляў, і масак,
І вэлюм павуціння,
                і караляў рабінавых густ,
І смутак пантамімы
                азёрных пупырчатых расак,
Дзе паўторна расквітнеў
               ружовы да Ўзвядзення  куст!
У нетрах кроны любоўны
                лістоты ўсплеск  нібы драма,
Шэпт у дзівосных саборах
                малітоўны  натоўпу адзіны.
Яркі верасня плат
                стаў пярэсцей ад сонечных плямаў
І святлеюць,  у казцы,
               жыццёвае сцежкі выгіны...
І не будзем пра час
               тых дажджоў,што нам душы вымаюць,
Што прымушваюць каяцца
                ў познія дні лістапада.
Не спяшайце ў знямогу,
                прадчуваючы сцюжу, шчэ маем
Нашых душ цеплыню,
             што мы дорым у восень cпагадай...

    Перевод на белорусский язык Максима Троянович


Рецензии