Людмила Юферова. Ты ж, отец, орех наш не пили...

Людмила Юферова. Батьку, ти ж горiха не спиляй

В полдвора разросся наш орех,
О веранду гладкий ствол оперся.
Не бери, отец, на душу грех,
Не пили орех, не рви мне сердце.

Август лёг на вылинявший лён,
Я его покой косой нарушу.
Веткой бьёт в окно, тревожа сон,
Кажется: стучится прямо в душу!

Озверело солнце на дворе,
День притих и дышит, как на ладан.
Копошится батя во дворе,
Для него работа — то услада.

Я уеду... Осени разлив
Растечётся жёлтой канифолью...
Ты ж, отец, орех наш не пили -
Без того душа исходит болью...

С украинского 21.08.19.

Батьку, ти ж горiха не спиляй

На півдвору всівся наш горіх,
Об веранду боком обіперся.
Не бери на душу, батьку, гріх –
Не спиляй горіха аж до серця.

Серпень ліг на вицвіле рядно,
Я косою сон його порушу.
Заглядає гілля у вікно,
А мені здається – прямо в душу.

Шаленіє сонце у дворі,
День принишк і ледве-ледве диха
Копошиться батько у дворі,
Бо робота – то його утіха.

Я поїду… Осені розмай
Розтечеться золотавим згустком.
Батьку, ти ж горіха не спиляй,
Бо в душі заскиглить болем пустка!