Людмила Юферова. Куда ты, Тётка-Осень?

Людмила Юферова. Куди ж ти, Жiнко-Осене?

Как быстро вянет осени краса,
И листья под ногами — бурым студнем.
Текут сквозь сердце серым небеса -
Поток их не сдержать, как гонку будней!

Куда ты, Тётка-Осень, погоди!
Понежимся давай ещё, помешкай!
Ты тихо бабье лето разбуди:
Болят мои года — твоя насмешка.

Пусти меня в лихой простор степей,
Где поводырь мой ждёт меня на воле,
Пока ещё мороз не засопел
И душу не изранил мне до боли.

Пусти туда, где зла и горя нет,
Земля ещё под травяным суконцем,
Иначе прокляну твой серый свет
Солнцем!

С украинского 16.08.19.

Куди ж ти, Жiнко-Осене?

Як швидко гасне осені краса,
І листя під ногами – буре тливо.
Течуть крізь мене сірі небеса –
І безмір цей спинити неможливо.

Куди ж ти, Жінко-Осене, куди?
Давай ще пораюємо хоч трішки!
Заснуле літо бабине збуди,
Бо так болить мій вік – твоя насмішка.

Пусти мене у просторінь степів,
Мій поводир зове мене на волю,
Допоки ще мороз не засопів
І душу не вколов до скрику й болю.

Пусти туди, де йдуть ліси врозбрід,
Де ще земля під трав’яним суконцем,
Бо прокляну твій посірілий світ
Сонцем!