Людмила Юферова. Размышления

Людмила Юферова. Роздуми

Триполье... Поле — сколько ни глазей!
Храм Божий в солнцем залитой долине.
С времён Потопа и до наших дней
Мы жили здесь. Живём здесь и поныне.

Здесь сеяли чужинцы смерть и страх,
Но снова жизнь в колосья прорастала.
А наши предки — слава им в веках -
Держались за землицу и орала.

О, сколько же их было, тех врагов!
А сколько павших — и поныне тайна.
А сколько угнетало вас панов!
О, что с тобой, земля моя Украйна!

Трепещет стяг, жёлто-блакитный стяг,
Застыли души, словно перед боем...
Когда б у власти было меньше благ
И жизнь текла бы без борьбы и воен.

С украинского 28.07.19.

Людмила Юферова.Роздуми

Трипільське поле – скільки оком кинь!
І Божий храм у сонячній долині.
Ще із часів потопних потрясінь
Тут ми жили і живемо донині.

Тут сіяли чужинці смерть і страх,
Та знов життя в зернині проростало,
Бо наші предки – слава їм в віках –
Трималися за землю і за рало.

О, скільки ж їх було – тих ворогів!
І падав люд на збиті в кров коліна!
І вас, трипільці, гнобили пани!
О, що з тобою, земле-Україно?

Зоріє стяг, блакитно-жовтий стяг,
Завмерли душі, наче перед боєм…
Якби ж то влада мала менше благ,
Життя б текло без боротьби і воєн.