В. Маяковский. Вместо письма. Рус. Бел

Дым табачный воздух выел.
Комната -
глава в крученыховском аде.
Вспомни -
за этим окном
впервые
руки твои, исступленный, гладил.
Сегодня сидишь вот,
сердце в железе.
День еще -
выгонишь,
можешь быть, изругав.
В мутной передней долго не влезет
сломанная дрожью рука в рукав.
Выбегу,
тело в улицу брошу я.
Дикий,
обезумлюсь,
отчаяньем иссечась.
Не надо этого,
дорогая,
хорошая,
дай простимся сейчас.


Все равно
любовь моя -
тяжкая гиря ведь -
висит на тебе,
куда ни бежала б.
Дай в последнем крике выреветь
горечь обиженных жалоб.
Если быка трудом уморят -
он уйдет,
разляжется в холодных водах.
Кроме любви твоей,
мне
нету моря,
а у любви твоей и плачем не вымолишь отдых.
Захочет покоя уставший слон -
царственный ляжет в опожаренном песке.
Кроме любви твоей,
мне
нету солнца,
а я и не знаю, где ты и с кем.
Если б так поэта измучила,
он
любимую на деньги б и славу выменял,
а мне
ни один не радостен звон,
кроме звона твоего любимого имени.
И в пролет не брошусь,
и не выпью яда,
и курок не смогу над виском нажать.
Надо мною,
кроме твоего взгляда,
не властно лезвие ни одного ножа.
Завтра забудешь,
что тебя короновал,
что душу цветущую любовью выжег,
и суетных дней взметенный карнавал
растреплет страницы моих книжек...
Слов моих сухие листья ли
заставят остановиться,
жадно дыша?

Дай хоть
последней нежностью выстелить
твой уходящий шаг.


Замест ліста

Дым тытунёвае паветра выела.
Пакой -
частка ў крученыхоўскім адзе.
Успомні -
за гэтым акном
упершыню
рукі твае, ашалелы, гладзіў.
Сёння сядзіш вось,
сэрца ў жалезе.
Дзень яшчэ -
выганіш,
можаш быць, збэсціўшы без спраў,
У каламутным перадпакоі доўга не ўлезе
зламаная дрыготкай рука ў рукаў.
Выбяганню,
цела ў вуліцу кіну я.
Дзікі,
звар'яцелы бы звер.
адчаем рассечаны.
Не трэба гэтага,
дарагая,
добрая,
дай развітаемся цяпер.


Усё адно
каханне маё -
цяжкая гіра бо -
вісіць на табе,
куды ні бегла б.
Дай у апошнім крыку выплакаць
гаркаты пакрыўджаных скарг.
Калі быка працай замораць -
ён сыдзе,
разляжацца ў халодных водах.
Акрамя кахання тваёй,
мне
няма мора,
а ў кахання твайго і плачам не вымаліш адпачынак.
Захоча супакою стомлены слон -
царскі ляжа ў гарачым пяску.
Акрамя кахання твайго,
мне
няма сонца,
а я і не ведаю, дзе ты і з кім.
Калі б так паэта змучыла,
ён
каханую на грошы б і славу вымяняў,
а мне
ніводны не радасны звон,
акрамя звону твайго каханага імя.
І ў пралёт не кінуся,
і не вып'ю яду,
і цынгель не змагу над скронню націснуць.
Нада мною,
акрамя твайго погляду,
не ўладна лязо ніводнага нажа.
Заўтра забудзешся,
што цябе каранаваў,
што душу квітнеючую каханнем выпаліў,
і мітуслівых дзён узлятае  карнавал
растрэпле старонкі маіх кніжак...
Слоў ці маіх сухое лісце
прымусіць спыніцца,
прагна дыхаючы?

Дай хоць
апошняй пяшчотай выслаць
твой  сыходзячы крок.


    Перевод на белорусский язык Максима Троянович


Рецензии
До Маяковского - надо дорасти.
А до переводов его стихов - дожить!!!

Инна Вация   07.07.2019 19:16     Заявить о нарушении