Людмила Юферова.Нижчаемо в горi
Здесь хаты тяжелеют на глазах,
Всё ниже, ниже оседают долу...
А прежде крыши словно паруса
Под лёгким ветерком стремились в гору.
Геранями окошки отцвели,
Отплакались, в подтёках рыжих стены.
Седые хмары — старые волы
Хранят умерших сёл немые тени.
Столетья не снимают с нас вины,
Нас травят и в своей стране мы — гости.
Над нами старые и новые паны,
А мы молчим, всё убывая в росте.
С украинского 09.06.19.
Нижчаемо в горi
Тут з кожним роком тяжчають хати,
Все нижче й нижче присідають долу…
Колись, колись у павітрах легких
Дахи вітрилами стриміли вгору.
Геранями віконця відцвіли,
Слізьми рудими сплакалися стіни,
І сиві хмари, як старі воли,
Оберігають мертві села-тіні.
Століття не знімають з нас вини.
Нас нищать і привчають до покори
Старі й нові пройдисвіти-пани –
Ми ж мовчимо і нижчаємо в горі.
2018.
Людмила Юферова. Убываем в росте
© Copyright: Аркадий Равикович, 2019
Свидетельство о публикации №119060907482
Свидетельство о публикации №119060907482
Рецензии