pogranychchya. com

Ця безмежна країна із електронною поштою pogranychchya.com
Ця генетична мішанка, ці сусіди, що воріженьки або дотичні,
Ця народна розвага -  щовіку щороку білити дерева вапном,
Бо, по-перше, це гарно, а по-друге, так склалося  історично.

Бо весна і війна, як завжди, паралельно, бо треба картоплю садити, 
Рискаль і вила – інструменти народні, та граблі – у центрі цієї сансари,
У цієї країни по цілому світу розкидані (вирвані із корінням) діти
Із генетичною пам’яттю регулярно приймати (краще би завдавати) удари,

Із пограничною впертістю інтелігентного ходіння в народ,
Із локальною амнезією, з незакритим гештальтом досі,
Цю безмежну країну сотні раз рятували диханням рот в рот
Ті, що люблять.
І вона ще не вмерла, як співають дзвінкоголосі.

 І мені болить – пам’ять і поперек - від історичної фізкультури
(підвелися_упали) упродовж століть (з колін_на коліна),
Бо pogranychchya.com – це завжди велика спокуса і авантюра –
Покористатися з неї_безмежної і звалити до якогось Берліна.

Бо тим, що не люблять – насправді однаково. А нам тут жити і поживати.
Бо дорога кожна травинка її, кожне слово і кожна її дорога.
Бо застрягає клубок у горлі – підкресли потрібне – з каміння а, може, вати,
Бо воли ревуть – і ніяк не вгамуються. І чайка квилить небога.