Владимир Бордюгов. Старые сапоги. Рус. Бел

Едва не выбросил я эти сапоги,—
Лежат, пылятся, сильно поизношены.
Бывалые, давно своё прошли,
На полку аккуратно батей сложены.

Но как-то муторно, тоскливо на душе,—
Под гуталином прячется Европа
Пылинками от грязи в блиндаже,
Дорогами и запахом окопа,

Горящим порохом, щепоткой табака,
И майской распустившейся сиренью...
И дай Бог, не поднимется рука —
Оставить эти сапоги за дверью!

Плохи, стары... но ведь размерчик — мой!
И пусть хранят Европы запах пыли.
И если раз они пришли домой,
То и туда дорогу не забыли.

Старыя боты
 
Я ледзь  не выкінуў  старыя боты,-
Ляжаць, пыляцца, зношаныя здатна,
Бывалыя, сваё прайшла пяхота,
Паклаў мой бацька у хаце акуратна.

Мне калі  моташна, тужліва на душы,-
Пад гуталінам схована  Еўропа
Пад парушынкамі ад бруду ў бліндажы,
Дарогамі і пахамі  акопа.

Палены  порахам, не з тытуню драбка,
З  травеньскім пахам і квітнеўшым бэзам...
І дай Бог, не  ўзнімецца рука -
Выкінуць боты  -  фронта  інтарэсы!

Старыя, дрэнныя,  але ж, памерчык - мой!
Захоўваюць Еўропы пах у тым пылу.
Калі  яны калісь  прыйшлі  дамоў,
То і туды  дарогу не забылі.

     Перевод на белорусский язык Максима Троянович

 


Рецензии