Людмила Юферова. У самой дороги

Автор: Людмила ЮФЕРОВА
Перевела с украинского языка Инесса Соколова

У САМОЙ ДОРОГИ

У самой дороги, что в балку вела,
Хатёнка стояла на крае села.
Была не нова и не сильно стара,
Сиренью дышал палисадник с утра.
Добротные крыша, печи дымоход
Любили смотреть на закат и восход.
Рукастый орех стал большим с неких пор,
Привольно разлёгся на серый забор.
Проблема не в том и большая беда,
Что сырость окошки к гнилью привела.
Хозяин запил, опустился вослед –
В селе без работы житья просто нет.
Беда для хозяйки, поникла совсем,
От горя состарилась, тяжких проблем.
Устала от боли, не в этом всё ж суть –
Во многих посёлках так люди живут.
Один из селян разобраться помог,
Сказал, как пришла в дом беда на порог,
Забор развалился и на бок упал,
Сгорбатился дом, следом хлев застонал.
Присела печаль, почернело окно,
От яблок опавших – плохое вино.
Вдруг страх обуял: никому не нужна.
При слабости страшной поддержка важна.
Уж пятая осень во двор забрела…
Умрёт скоро хата – обуза села.
-

Оригинал

Автор: Людмила ЮФЕРОВА

ОБАБIЧ ДОРОГИ 

Обабіч дороги, що в балку вела,
Ще й досі хатина стоїть край села.
Не зовсім нова, та й не дуже стара,
На вулицю сумно з бузку визира.
І дах ще добротний, і справний димар
Вдивляється оком у сутінки хмар.
Рукатий горіх, як розніжений пан,
Привільно розлігся на сірий паркан.
Та тільки не в тому проблема й біда,
Що фарбу на вікнах погода з’їда.
А спився хазяїн – це не відкриття –
В селі ж без роботи немає життя.
Не сходили зморшки в хазяйки з чола,
Від горя змарніла, заслабла, злягла.
Та тільки не в цьому проблема і суть –
Багато людей так по селах живуть.
Та хтось із сусідів тоді підстеріг,
Що всілося горе цим двом на поріг.
Паркан постарів і схилився набік,
Згорбатились хата і хлів через рік.
Присіла печаль під зчорнілим вікном,
Впилася із яблук опалих вином.
Злякалася хата, долаючи втому,
Що більше вона не потрібна нікому…
І вп’яте вже осінь в цей двір забрела…
Вмира тихо хата – обуза села.

http://tvoistihi.com.ua/article/101268