Абрам Кацнельсон. 1914-2003

Повноліття.



В разгаре март, ещё трещит мороз,
И бродит сон в заледенелых водах,
Но в ожиданьи первых буйных гроз,-
Земля и небо замерли в дремотах.

Идёт она-и восемнадцать лет,-
Девчонка нынче счастливо отметит,
От тёплых рук её растаивает лёд,
А от дыхания теплеет ветер.

Легко ступает по земле она,
Стройна, румяна- в кружеве метели,
Легка,как сон, приветна, как весна.
И трепетна, как веточка в апреле.

*

Повноліття.

Ще березень. Ще холод. Ще мороз.
Ще бродить сон в закрижанілих водах.
В чеканні перших буйнозливних гроз
земля і небо затаїли подих.
Йде дівчина. Їй вісімнадцять літ
минуло в світлім березні сьогодні.
Від дотику її розтане лід,
від подиху втечуть вітри холодні.
Упевнено ступаючи, вона
іде струнка. Рум’яна. Повнолітня.
Легка, як сон. Привітна, як весна.
Туга, як брость напередодні квітня.

1937.


Рецензии